26 січня  на сцені Національної філармонії України команда молодих талановитих артистів представить знамениту оперу Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан» (концертне виконання). Партію головного героя виконає  зірковий баритон України Андрій Бондаренко, який і виступив продюсером проекту, що відбудеться під патронатом фестивалю LvivMozArt.  Також Почесний Посол Австрії в Україні пані Герміне Поппеллер надала цьому проекту свій патронат та виступить на початку концерту з вступним словом.

Андрій Бондаренко – один із лідерів серед баритонів Європи й Америки, володар BBC Cardiff Singer of the World Song Prize. Закінчив Національну музичну академію України ім. П.Чайковського. Співав на Зальцбурзькому і Глайндборнському фестивалях, у Карнегі-холл, Вігмор-холлі. Виступав у Шотландскій та Вільнюській опері, в Deutsche Oper Berlin і Далласі, Opernhaus Zürich, де він є резидентом, та Королівській опері Ковент-Гарден, в Оперному театрі Сіднея, Кельна та в Маріїнці. Виконував партії Пеллеаса (Клод Дебюссі, “Пеллеас та Мілізанда”), Онєгіна (Петро Чайковський, «Євгеній Онєгін»), Марселя (Джакомо Пуччіні, “Богема”), Альберта (Жорж Массне, “Вертер”), Вольфрама (Ріхард Вагнер, “Тангейзер”) та ін.
Опера «Дон Жуан» (dramma giocoso – «весела драма») написана на лібрето Лоренцо да Понте. Прем’єра відбулася 29 жовтня 1787 року у Празькому оперному театрі.

ВОЛЬФГАНГ АМАДЕЙ МОЦАРТ 
Опера «ДОН ЖУАН» (концертне виконання)
Національний камерний ансамбль «КИЇВСЬКІ СОЛІСТИ»
Диригент – СЕРГІЙ ГОЛУБНИЧИЙ
Дон Жуан – АНДРІЙ БОНДАРЕНКО
Командор – CЕРГІЙ МАГЕРА                                                                                                                      Донна Анна – ДАР’Я ЛИТОВЧЕНКО                                                                                                        Лепорелло – АНДРІЙ МАСЛАКОВ
Ельвіра – ЛЮДМИЛА ОСТАШ
Мазетто – ОЛЕКСАНДР ХАРЛАМОВ
Оттавіо – АНАТОЛІЙ ПОГРІБНИЙ
Церліна – ТЕТЯНА ЖУРАВЕЛЬ
Народна хорова капела «ЗОЛОТІ ВОРОТА»
Мізансцени – ВІТАЛІЙ ПАЛЬЧИКОВ                                                                                                      Партія клавесину – ОЛЕНА ЖУКОВА                                                                                                      Партія basso continuo – ІГОР ПАЦОВСЬКИЙ

Концепція концерту 4 березня належить естонському диригентові Еркі Пехку – програма повністю побудована на творах Густава Малера, і це вкотре цікавий проект маестро із «Київськими солістами».

 «Писати музику – значить, будувати новий світ…» Густав Малер.  

Національна філармонія України

4 березня, неділя, 19-00

Національний камерний ансамбль “Київські солісти”
Диригент – Еркі Пехк (Естонія)
Солісти – Анжеліна Швачка (альт), Юхан Тралла (тенор, Естонія)
Програма:
Густав Малер (1860 – 1911)
І відділ:
Адажієтто із Симфонії № 5
Адажіо із Симфонії № 10 (аранжування для камерного оркестру О.Марінченка)
ІІ відділ:
Симфонія «Пісня про Землю» для альта, тенора та оркестру
1. Das Trinklied vom Jammer der Erde («Застольна пісня про біди землі» – вірші Лі Бо, ля мінор)
2. Der Einsame im Herbst («Самотній восени»- вірші Чжан Цзі, ре мінор)
3. Von der Jugend («Про юність» – вірші Лі Бо, сі бемоль мажор)
4. Von der Schönheit («Про красу»- вірші Лі Бо, соль мажор)
5. Der Trunkene im Frühling (“П’яниця весною” – вірші Лі Бо, ля мажор)
6. Der Abschied («Прощання» – вірші Мен Хео-Жань, Ван Вей, останні рядки написані Г.Малером, до мінор – до мажор)

Восени 1901 року Густав Малер познайомився з однією із найгарніших жінок Відня — Альмою Шиндлер, з котрою вони невдовзі обвінчались. Пісню на вірші Рюккерта «Liebst du um Schönheit», присвячену Альмі, біограф композитора А.-Л. де Ла Гранж вважає чи не найкрасивішим освідченням у коханні – серед багатьох інших, що композитори коли-небудь присвячували своїм коханим. Диригент В.Менгельберг стверджував, що таким же зізнанням у коханні до Альми було і Адажієтто із П’ятої симфонії Малера.

…Як молитва вічно прекрасному світові від близької до смерті людини, що знає тепер про ілюзорність усього чуттєвого… Адажіо –  єдина завершена частина із останньої симфонії № 10, що не була закінчена композитором.

“…Як на мене, це найбільш особисте з усього, що я до сих пір написав.”
1907 рік: переїзд з Відня до Нью-Йорку, звістка про свою тяжку хворобу, смерть дитини…У старовинних витончених віршах китайської поезії VIII-IX cт. «Ки­тайська флейта» (перекл. Ганса Бетге) змучений композитор знайшов близьке і споріднене….Це надихнуло Густава Малера на створення одного з найвеличніших його творінь — вокально-симфонічну симфонію «Пісня про Землю», що стала трагічною сповіддю художника.

Про учасників  проекту.

Диригент Еркі Пехк закінчив Естонську академію музики в Таллінні в 1993 році по класу фортепіано, хорове диригування та диригування оркестром. Підвищував свою кваліфікацію в Латвийській музичній академії та в Гільдхолдському музичному коледжі Лондона (Guildhall School of Music and Drama). Брав участь в мастер-класах Хіроюкі Івакі (Kirill Kondrashin Masterclass, 1990) і Джона Еліота Гардинера (Mozart Interpretation Courses, 1991).
17 років (1994 – 2011) працював диригентом Естонської національної опери в Таллінні, де провів більш 700 вистав. Був музичним керівником багатьох мюзиклів компанії «Smithbridge Productions» (1998-2008). В 2005 році Еркі Пехк призначений художнім керівником міжнародного фестивалю оперної музики «PromFest» в Пярну (Естонія). В якості запрошеного диригента працював  в сезоні 2010-2011 років в Національному академічному театрі опери і балету Республіки Білорусь. У листопаді 2010 року дебютував в Concertgebouw (Амстердам) з оперною студією Нідерландів. З компанією International Opera Productions виступав в містах Бельгії, Люксембургу і Нідерландів, де диригував оперетами Штрауса «Летюча миша» та Легара «Весела вдова».
В 2000 році заснував свой оркестр в Таллінні – «Оркестр XXI століття». Цей колектив виконує в основному сучасний, але і класичний репертуар естонських і закордонних композиторів. З 2010 року – перший запрошений диригент Симфонічного оркестру Національної державної телерадіокомпанії Республіки Білорусь.
З Національним камерним ансамблем «Київські солісти» співпрацює з 2016 року. За цей час відбулася низка цікавих концертних програм, в яких, крім європейської класики, майже завжди присутній твір того чи іншого композитора країн Балтики.

Анжеліна Швачка (меццо-сопрано) – народна артистка України, лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка, володарка Гран-прі Міжнародного вокального семінару (Бург-Бєсков, Німеччина, 1997), лауреат багатьох міжнародних конкурсів, нагроджена орденом «Зірка Італії» (2016 р.)
Закінчила Національну музичну Академію України ім. П. І. Чайковського . З 1993 – солістка опери Національної опери України.
Виступала з сольними концертами у Баку (Азербайджан), Вільнюсі (Литва), на сцені Національної філармонії України. Брала участь в Оперних фестивалях: ім. Ф.Шаляпіна у Казані (Росія, 1998-2001), у м. Малмо (Швеція, 2003), Монреалі (Канада, 2003); у Фестивалях Г. Берліоза у Сан-Мало, духовної музики у Ля-Шез-Дью (Франція, 2004), в оперних виставах на сценах Швейцарії, Голландії, Німеччині, Іспанії, Литви, Латвії, Естонії, Туреччини..Гастролювала у США, Данії, Італії, Німеччині, Швейцарії, Польщі, Угорщині, Франції, Голландії, Бельгії, Японії та інших країнах.
Має фондові записи на радіо, серед яких арії та сцени з опер «Севільський цирульник» Дж. Россіні (Розіна), «Самсон і Даліла» К. Сен-Санса (Даліла), «Дон Карлос», «Бал-маскарад» Дж. Верді, романси М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, О. Білаша, Ю. Щуровського, І. Поклада, українські народні пісні.

Юхан Тралла (тенор) народився в Таллінні, Естонія. У1997 році закінчив Естонську академію музики як скрипаль. У 1998-2002 роках навчався у Віденському Університеті музики.З 2000 року – соліст Vienna Volksoper.
З 2003 року співпрацює з Естонською Національним оперним театром, Московським “Новим театром опери”, Німецьким національним театром Веймару та Муніципальним театром Мюнстеру, Нідерландським Tonkunstler Orkester, Московським симфонічним оркестром, Естонським національним симфонічним оркестром та багатьма іншими.Його репертуар включає в себе твори Баха, Моцарта, Гайдна, Россіні, Верді, Пуччіні, Яначека та інших композиторів.У 2003 році виграв Гран-прі на Sabin Dragoi Competition в Тімішоарі, Румунія.

“Що зачаровує в його музиці? Насамперед – глибока людяність. Малер розумів високе етичне значення музики. Він проник у найпотаємніші схованки людської свідомості, його хвилювали найвищі світові ідеали. Неприборканий темперамент, гаряча любов до людей у поєднанні з дивовижною обдарованістю допомогли Малеру створити його симфонії, “Пісні мандрівного подмайстра”,  грандіозну “Пісню про землю”… Він близький нам своїм гуманізмом…».  Дмитро Шостакович

Запрошуємо на непересічну подію  –  наповнитися багатогранною музикою  австрійського генія  про кохання , сум і буття на Землі…

31 січня у концертному залі Міланської консерваторії Джузеппе Верді, за сприяння концертної фундації  Fondazione La Societa’ dei Concerti, під патронатом Валерія Соколова відбудеться концерт  Національного камерного ансамблю “Київські солісти” разом із знаними у світі скрипалями Валерієм Соколовим і Нікітою Борисоглєбським. Буде представлена програма із творів Й.С.Баха, А.Вівальді, М.Арнольда.

http://www.soconcerti.it/smeraldo.html

«Світ є – МИ!» – так стверджував у своїй поемі німецький поет Ріхард Демель, чия творчість  та власна закоханість і надихнула австрійського композитора Арнольда Шенберга написати такий же поетичний твір у музиці – «Просвітлену ніч».           Запрошуємо на програму, оповиту романтичною чуттєвістю, із творів композиторів Яна Сібеліуса, Артурса Маскатса та Арнольда Шенберга – вони всі про кохання!

Ян Сібеліус (1865 – 1957) вважається головним композитором Фінляндії та одним з найзначніших композиторів світу. Сібеліус не створив своєї школи й не зробив прямого впливу на композиторів наступного покоління. Проте у наші дні його звичайно ставлять в один ряд з такими представниками пізнього романтизму, як Р.Штраус і  Е. Елгар.

Любовна сюїта «Rakastava» (що складається з трьох частин: І. Кохана ІІ. Шлях закоханих ІІІ. Добрий вечір, моя кохана…прощавай!) та Andante festivo – дуже особисті твори, надзвичайно романтичні та елегійні, написані композитором у своєму улюбленому помісті під Гельсінкі на початку ХХ століття…

У запахи й шелести білої ночі,
У світлу, безсонну задуму алеї,
У парки старі на приморськім узбоччі
Ми входимо, повні печалі своєї.
Схилися, кохана, вслухайся й печалься,
– Вслухайся і в довгі літа, і в хвилини,
Коли у припливі журливого вальсу
Ми чуєм зітхання великого фінна.
Прозорість пригашеної світлотіні,
Прозорість на небі, на плесі, на серці,
Прозорість в сумирнім і журнім кружінні
Прошептаних скрипками вальсових терцій.
Турботливість і суєтність денна не тьмарить
Прозорої ясності передчування,
Що в нас, як прозріння, і світить, і марить,
І видною робить всю далеч кохання.
Який перламутровий відсвіт затоки,
Як води леліють сріблисті й лілові!
І ночі північні, музичні, високі
Назавше ввіходять у пам’ять любові.
МИКОЛА БАЖАН («Вальс Сібеліуса в Ленінграді, зі збірки “Нічні концерти”).

«Concerto Grosso» латвійського композитора Артурса Маскатса (нар.1957 р.) – “Це твір, у якому на кістяк класичної структури одягається більшою мірою романтична чуттєвість… Як сам Маскатс каже, “не треба боятися цих речей “. (Musicweb international)
Витоки “Кончерто Гроссо”- із вражень Маскатса після візитів до вірменського містечка Діліжан, де також отримували натхнення і Шостакович, і Бріттен. Підзаголовок – «Повернутися до Діліжана» – як варіант назви поеми Альберта Камю «Повернення до Типазу»… Ритм золотого перетину можна розрізнити у композиційній формі Кончерто гроссо. Це рішення посилило емоційний простір концерту…

Інтенсивне музичне мислення та виразність думки характеризують твори Артурса Маскатса.  Одне з умінь, притаманне музиці Артурса Маскатса – уміння говорити в сучасній романтичній інтерпретації, особливо в драматургічному аспекті.

“Просвітлена  ніч” (нім. Verklärte Nacht) — струнний секстет в одну дію Арнольда Шенберга (1899). До написання твору композитора надихнув однойменний вірш Ріхарда Демеля (1863-1920) : двоє людей, жінка і чоловік , йдуть поруч в холодну місячну ніч; жінка зізнається в зраді; чоловік прощає її і каже слова розради; душі обох зливаються в екстазі споглядання всесвіту. Це поєдналося із сильними почуттями Шенберга від зустрічі з Матильдою Цемлінскою (Mathilde von Zemlinsky), з якою він пізніше одружився…

Арнольд Шенберг (1874-1951), австрійський композитор, головний представник і засновник одного з напрямків сучасної «серйозної» музики, відомого під назвами «додекафонія». Шенберг був чудовим педагогом, що сприяло широкому поширенню його ідей – він створив цілу композиторську школу (так звану Нововіденську школу).
Твори першого періоду (а саме до таких  відноситься опус 4-й – один з найзначніших творів — секстет «Просвітлена ніч»)  продовжують традиції пізньоромантичного мистецтва Р. Ваґнера, А. Брукнера, Р. Штрауса і Г. Малера. Ранній творчості Шенберга притаманні лаконічність викладу ідеї та прозора фактура, а також майстерна поліфонічна техніка, що зближує його з Й. Брамсом.

Про учасників концертного проекту.

Диригент Еркі Пехк закінчив Естонську академію музики в Таллінні в 1993 році по класу фортепіано, хорове диригування та диригування оркестром. Підвищував свою кваліфікацію в Латвийській музичній академії та в Гільдхолдському музичному коледжі Лондона (Guildhall School of Music and Drama). Брав участь в мастер-класах Хіроюкі Івакі (Kirill Kondrashin Masterclass, 1990) і Джона Еліота Гардинера (Mozart Interpretation Courses, 1991).

17 років (1994 – 2011) працював диригентом Естонської національної опери в Таллінні, де провів більш 700 вистав. Був музичним керівником багатьох мюзиклів компанії «Smithbridge Productions» (1998-2008). В 2005 році Еркі Пехк призначений художнім керівником міжнародного фестивалю оперної музики «PromFest» в Пярну (Естонія). В якості запрошеного гостя в сезоні 2010-2011 Еркі Пехк виступив з оперою Пуччіні «Богема» в Національному академічному театрі опери і балету Республіки Білорусь. У листопаді 2010 року дебютував в Concertgebouw (Амстердам) з оперною студією Нідерландів. З компанією International Opera Productions виступав в містах Бельгії, Люксембургу і Нідерландів, де диригував оперетами Штрауса «Летюча миша» та Легара «Весела вдова».

В 2000 році заснував свой оркестр в Таллінні – «Оркестр XXI століття». Цей колектив виконує в основному сучасний, але і класичний репертуар естонських і закордонних композиторів. З 2010 року – перший запрошений диригент Симфонічного оркестру Національної державної телерадіокомпанії Республіки Білорусь.

З маестро Еркі Пехком ми працювали від 2016 року – над творами сучасних українських композиторів в українсько-корейському проекті, у «Музичних діалогах»(Україна-Естонія), концертах «Нордична пристрасть» та «Метаморфози».

Солісти –  Ольга Шелешкова (скрипка), Сергій Казаков (віолончель)

Ольга Шелешкова народилася у Києві. Закінчила музичне училище імені Р.М.Глієра (клас Шухмана Л.Б.), Національну музичну академію України імені П.І.Чайковського (клас народного артиста України професора Которовича Б.А.) та асистентуру-стажування (клас Которовича Б.А.). Викладала на кафедрі скрипки НМАУ імені П.І.Чайковського у 2004-2005 роках. Володар Гран-прі Міжнародного конкурсу-фестивалю в Австрії у складі камерного ансамблю «Київські солісти» (2001р., Відень). Лауреат міжнародного конкурсу “ХХІ століття” (Україна), дипломант міжнародного конкурсу “Jennesess musicales” (Румунія). Брала майстер-класи у Midory, А.Бараховського, Е.Грача, А.Кушнір, Ф.Алієва, О.Горохова, Л.Гольдштейн. Участь у міжнародних музичних фестивалях: Orchestrades Universelles (м.Брів-Лягуаяр, Франція, 1994, 1995), квартетної та камерної музики у м.Радом (Польща 1995, 1996); Luneburger Heide (м.Люнебург, Німеччина 2003, 2004) – як запрошений концертмейстер оркестру; «Українська весна» ( Польща), «Chamber Art Music» (Україна) , імені Святослава Ріхтера (Україна), «Варшавська осінь» (Польща), «Aurora» (Швеція). У Національному камерному ансамблі “Київські солісти” працює з 1998 року.

Сергій Казаков народився в Києві. Навчався у Київській середній спеціалізованій музичній школі імені М.В.Лисенка (клас доцента Червової О.А). Закінчив Національну музичну академію України імені П.І.Чайковського (2006 р., клас професора Червова В.С. та заслуженої арстистки України, старшого викладача Нужі Г.В.). Лауреат Міжнародного конкурсу VOX POPULI у номінації «камерний ансамбль» IV фестивалю “REGINA-VLADIMIR HOROWITZ IM MEMORIAM PIANO & CHAMBER MUSIC” (1997 р., Україна), Дипломант та Володар спеціального призу за яскраве виконання сонати М.Мясковського на Відкритому Всеросійському конкурсі камерних ансамблів ім.М.П.Мазура (1997 р., Росія). Дипломант X Міжнародного конкурсу камерних ансамблів імені П`єра Лантьє у м.Париж (1998 р., Франція). Лауреат Міжнародного конкурсу юних виконавців “Мистецтво ХХІ століття” (2001 р., Україна), Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Нові імена України» (2002 р., Київ). Працював концертмейстером групи віолончелей Державного естрадно-симфонічного оркестру України (2001-2006 р.р.). Стажувався у класі професора Московської консерваторії ім. П.І.Чайковського Гутман Н.Г. У творчому доробку музиканта сольні виступи з філармонійними оркестрами Києва, Житомира, Дніпропетровська. На сцені Національної філармонії України у виконанні артиста вперше прозвучала віолончельна п`єса М.Лисенка «Елегія «Сум» (у перекладі для віолончелі з оркестром).
У складі Національного камерного ансамблю «Київські солісти» працює з 2009 року.

Отже, запрошуємо – відчути і сприйняти «просвітлення» від музики на вічну тему Любові,   внутрішньо «проспівати» свій гімн коханню разом з нами.

10 лютого, субота. 

Колонний зал  імені М.В.Лисенка

Національної філармонії України 

Початок о 19.00.

Національний камерний ансамбль «Київські солісти»

Диригент – Еркі Пехк (Естонія)

Cолісти – Ольга Шелешкова (скрипка), Сергій Казаков (віолончель)

Програма:

І відділ – До 100-річчя Республіки Фінляндія і Республіки Латвія
– Ян Сібеліус (1865 – 1957)
Andante festivо для ударних та камерного оркестру
“ Rakastava”, ор.14
(“Любовна сюїта для струнних, литавр і трикутника”), 1911р.
І. Кохана ІІ. Шлях закоханих ІІІ. Добрий вечір, моя кохана…прощавай!
– Артурc Маскатс (нар. 1957) – (Atrurs Maskats)
“Concerto Grosso” для скрипки, віолончелі, перкусії та струнних
I.Adagio II.Allegro ma non troppo III.Andante cantabile IV.Allegro Animato V.Adagio
ІІ відділ
– Арнольд Шенберг (1874 – 1951)
“Просвітлена ніч”, ор.4 (1899)

Проект Валерія Соколова 22 грудня разом із “Київськими солістами” та надзвичайним солістом, композитором і джазменом з Австралії Джозефом Тавадросом – справді святкове завершення концертного року у Національній філармонії України!

«Джозеф Тавадрос – один з найбільш вражаючих музикантів, котрі  з’явилися  в Австралії … – зі сліпучою технікою, що підіймає волосся від темпу … Його твори відображають справжню глибину емоцій …,  насолоду  від  свята  життя.»  (Австралійська преса)

Віртуоз-удист вперше виступить в Україні, завдяки запрошенню нашого знаного у світі земляка, скрипаля Валерія Соколова і за підтримки Посольства Австралії в Україні.

Всіх нас чекає насправді оригінальний концерт – неординарне, і разом з тим, органічне  поєднання у ньому всіх складових:  солістів, інструментів, побудови  самої програми.

Звучатимуть композиції Джозефа Тавадроса для уду, соло-скрипки і струнних, і в кожній з них – імпровізації Джозефа на уді. Це справді буде фантастичний  феєрверк! Подих вдасться перевести на Сонаті для скрипки і клавесину № 4 Йоганна Себастіана Баха – у виконанні Валерія Соколова та Ольги Шадріної.

…Дещо про екзотичний для нас інструмент – уд. В буквальному перекладі з арабської мови слово «уд» означає «струна», але при цьому також переводиться як “лебедина шия”, завдяки зовнішньому вигляду інструмента… Приблизно в VІІІ-му столітті маври завезли до Європи, разом з ісламом, багато чого цікавого – з точки зору культури. Зокрема, перський струнний щипковий музичний інструмент, який називався “уд”. Саме так він називається і зараз, а з арабським артиклем – “аль-уд”, що в іспанській мові перетворилося на “лауд”. Подорожуючи по європейських мовах, лауд отримував нові імена: “лаут”, “лют”, “люта”, “лютня”. Лютня була поширена в усьому стародавньому світі. Лютню вважали найдосконалішим з усіх музичних інструментів і називали її королевою інструментів. У XV – XVII століттях вона звучала всюди. Використовували її і як сольний інструмент, і для супроводу. Лютні великих розмірів звучали в ансамблях і навіть в оркестрах.Звісно, що дуже багато композиторів писали музику для лютні. Серед них композитори епохи відродження – В.Капірола, Дж.Фрескобальді, Дж.Дауленд; композитори епохи барокко – Й.С.Бах, А.Вівальді, А.Піччініні, С.Л.Вайсс та багато інших.

У свої 33 роки Джозеф Тавадрос, народжений в Єгипті,   є одним з провідних світових виконавців та композиторів  уду.  Віртуоз різноманітності та чутливості, відомий своєю блискучою технікою, глибокою музикою та життєрадісним стилем виконання.  Його прагнення розширити музичні кордони призвело до багатьох спільних робіт із знаними виконавцями інноваційної, оригінальної музики.

У  1986 році він отримав медаль від Прем’єр-міністра Нової Зеландії за розвиток культури і мистецтва. Також його нагороджено Орденом Австралії  за вклад в розвиток музики і композиторства в 2016 році. Музикант,  визнаний як популяризатор уду в сучасній західній культурі,  був визнаний і в арабському світі, виступаючи на Міжнародному конкурсі удистів у Дамаску в 2009 році та взявши участь у першому Уд -фестивалі в Стамбулі  у 2010 році.

Гастролює в Європі, Америці, Азії та на Близькому Сході, співпрацює з відомими виконавцями, виступав та зробив записи з Річардом Тоньєтті і Австралійським камерним оркестром. Постійно виступає з Сіднейськими, Аделаїдським та Західноавстралійським симфонічними оркестрами.

Дж.Тавадрос – перший і єдиний австралійський композитор, який виступав і зробив записи своїх творів з престижним  оркестром Академії давньої музики в Лондоні. В цілому він записав 14 CD, отримав 12 номінацій і 3 нагороди  ARIA (Австралійська асоціація рекордс- індустрії) за кращий світовий музичний альбом.

У середині 2016 року Джозеф переїхав з Сіднея (де жив з 1986 року)  до Лондона і нині поділяє свій час між двома містами.  Тавадрос співпрацює з британськими та європейськими виконавцями, включаючи Симфонічний оркестр BBC.  У березні 2017 року  Джозеф виконував свої твори з Симфонічним оркестром Бі-Бі-Сі в Дубайському оперному театрі для BBC Proms, а його джазовий квартет представив новий CD  “Late Night at Proms”.  4 травня відбулася прем`єра першого концерту Товадроса для уду та оркестру із Симфонічним оркестром Мельбурна в Melbourne Recital Centre.   У червні Джозеф виступив на фестивалі O / Modernt в Стокгольмі, на Marylebone Music Festival в Лондоні та в Lakeside Arts Centre в Ноттінгемі.

Валерій Соколов народився в Харкові в 1986 році. Займається грою на скрипці з 5-річного віку. Навчався в школі ім.Ієгуді Менухіна (клас професора Наталії Боярської), Королівському Коледжі Музики в Лондоні (клас професора Фелікса Андрієвського), стажувався у Марка Лубоцького в Гамбурзі. У 2005 році стає володарем Гран-прі міжнародного конкурсу ім.Джордже Енеску (Бухарест, Румунія). У 2010 році Валерій закінчив аспірантуру елітної музичної академії в Кронберзі (Франкфурт, Німеччина) за класом Гідона Кремера і Анни Чумаченко, а в 2014 році – стажування у Віденській консерваторії у Бориса Кушніра.

Регулярно співпрацює з провідними оркестрами світу – оркестром Бі-Бі-Сі, оркестром де Парі і оркестр ім. Густава Малера, оркестрами Радіо Франції і  Баварського Радіо (Мюнхен) та оркестр NDR у Гамбурзі, Камерним оркестром Європи, Клівлендським оркестром, оркестром Тонхаллє (Цюріх), Роттердамським філармонійним оркестром, Бірмінгемським симфонічним оркестром, Токійським симфонічним оркестром, Сеульським філармонійним оркестром, оркестром NAC (Оттава), Національним оркестром Франції та камерним філармонійним оркестром міста Бремен (Німеччина) та багатьма іншими, під керуванням визначних диригентів світу і з найвизначнішими солістами сучасності.

На початку грудня  публіка Відня і Катовіце отримала насолоду від концертів цього неперевершеного дуету – Валерія Соколова (скрипка) і Джозефа Тавадроса (уд). Готуймося  і ми  – разом з нами, Києве!

Отже –  22 грудня, 19-00, Національна філармонія України.

23 листопада 2017 року відбудеться  черговий філармонічний проект Національного камерного ансамблю «Київські солісти»  під патронатом Валерія Соколова, що здійснюється за підтримки відділу преси, освіти і культури Посольства США в Україні –  до 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і США.

На запрошення знаного скрипаля Валерія Соколова  взяти  участь у цьому проекті відгукнувся американський віртуоз-віолончеліст Гарі Хоффман.

           “Тільки один інструмент може сказати набагато більше, ніж цілий оркестр – віолончель» («Голос Півночі» 2010р.- сайт Г.Хоффмана).

   «Душа  віолончелі – це те, що завжди приваблювало мене до неї як засобу вираження. Кажуть, що звук  віолончелі є найближчим до людського голосу…».                                                                               (Із інтерв’ю Г.Хоффмана «Interlude»-2013р.).

Віолончельний «голос» Гаррі Хоффмана  у співзвучному діалозі зі скрипковим голосом Валерія Соколова поведуть розмову з усіма учасниками музичного дійства.

•          Під орудою диригента Віталія Протасова прозвучать Концерт для віолончелі і скрипки з оркестром сі-бемоль мажор Антоніо Вівальді та ля-мінорний концерт для того ж складу Йоганнеса Брамса.
•          Крім цього,  прозвучить  Фортепіанний квінтет Ля мажор “Форель” Франца  Шуберта, у якому до зіркових солістів Антті Сіірала (фортепіано), Валерія Соколова (скрипка)  і Гарі Хоффмана (віолончель) приєднаються  солісти  ансамблю Олександр Лагоша (альт) і Дмитро Третяк (контрабас).       Він є родзинкою  і через його «сольність» у форматі концерту,  і через особливість складу…

                Гарі Хоффман  – один з видатних віолончелістів нашого часу.Постійний соліст найвідоміших світових оркестрів, він виступав у Чикаго, Лондоні, Монреалі, Торонто, Сан-Франциско , Балтіморі та з Національними симфонічними оркестрами, а також з камерними оркестрами Англії, Москви та Лос Анджелеса, Національним оркестром Франції, Orchester de la Suisse Romande, оркестрами Нідерландської та Роттердамської філармоній, Клівлендським оркестром Blossom Festival, Філадельфійським оркестром та багатьма іншими.
Хоффман регулярно співпрацює з такими відомими диригентами, як Андре Прівін, Шарль Дютуа, Мстислав Ростропович, Пінхас Цукерман, Ендрю Девіс, Герберт Бломстедт, Кент Нагано, Хесус Лопес Кобос та Джеймс Лівайн.
Знаний віолончеліст бере участь у провідних концертних і камерних музичних сезонах по всьому світі, а також на престижних фестивалях – таких, як Равінія, Марлборо, Аспен, Бат, Евіан, Хельсінкі, Верб’є, Монті Моцарт, Шлезвіг-Гольштейн, Стреза, Міжнародні фестивалі у Кольмарі і Тулоні. Він є постійним учасником струнних квартетів, включаючи квартети Емерсон, Токіо, Борромео, Брентано та Ізаї.
Був наймолодшим викладачем в історії Музичної школи при Індіанському університеті, де викладав вісім років. З 2011 викладав в Chapelle de Musique Reine Elizabeth в Брюсселі. Нині живе у Парижі, постійно співпрацює з такими лейблами як BMG (RCA), Sony, EMI та Le Chant du Monde, La Dolce Volta.
Грає на віолончелі 1662 року майстра Ніколо Аматі, відомою під назвою “ex-Leonard Rose”.

             Валерій Соколов займається грою на скрипці з 5-річного віку. Навчався в школі ім.Ієгуді Менухіна (клас професора Наталії Боярської), Королівському Коледжі Музики в Лондоні (клас професора Фелікса Андрієвського), стажувався у Марка Лубоцького в Гамбурзі. У 2005 році стає володарем Гран-прі міжнародного конкурсу ім.Джордже Енеску (Бухарест, Румунія). У 2010 році Валерій закінчив аспірантуру елітної музичної академії в Кронберзі (Франкфурт, Німеччина) за класом Гідона Кремера і Анни Чумаченко, а в 2014 році – стажування у Віденській консерваторії у Бориса Кушніра.                Регулярно співпрацює з провідними оркестрами світу – оркестром Бі-Бі-Сі, оркестром де Парі і оркестр ім. Густава Малера, оркестрами Радіо Франції і  Баварського Радіо (Мюнхен) та оркестр NDR у Гамбурзі, Камерним оркестром Європи, Клівлендським оркестром, оркестром Тонхаллє (Цюріх), Роттердамським філармонійним оркестром, Бірмінгемським симфонічним оркестром, Токійським симфонічним оркестром, Сеульським філармонійним оркестром, оркестром NAC (Оттава), Національним оркестром Франції та камерним філармонійним оркестром міста Бремен (Німеччина) та багатьма іншими, під керуванням визначних диригентів світу і з найвизначнішими солістами сучасності.

Антті Сіірала – відомий фінський піаніст (народився в Хельсінкі 1979 року), лауреат численних міжнародних конкурсів, у тому числі Міжнародного конкурсу піаністів в Лідсі (Велика Британія), зарекомендував себе як один з кращих піаністів свого покоління. Його багата палітра звукових кольорів, його диференційоване і співзвучне фразування та експресивна інтелектуальність заслуговують на аплодисменти. Особливо записи трьох останніх Бетховенських сонат (лейбл AVI-Music) і Третього концерту Бетховена (з диригентами Коліном Якобсеном та Яном Фоглером, лейбл SONY) які демонструють, що Антті Сіірал є видатним інтерпретатором.
Він виступає з відомими диригентами, такими як Герберт Бломстедт, Франсуа – Ксавьє Рос, Еса-Пекка Салонен та Сакарі Орамо, а також з такими оркестрами, як Німецький симфонічний оркестр у Берліні, Симфонік- Бамбергер, Симфонічний оркестр Радіо у Ганновері, оркестр Tonhalle в Цюріху, Віденський симфонічний оркестр, Будапештський фестивальний оркестр, Бірмінгемський симфонічний оркестр, Лондонський філармонійний оркестр, Симфонічний оркестр Гьотеборгу, Радіо оркестр Фінляндії, Симфонічні оркестри Сан-Франциско і Токіо.
Головними досягненнями в кар’єрі наймолодшого переможця в історії Міжнародного конкурсу піаністів імені .Бетховена (Відень) були його концерти у фортепіанному абонементі Берлінської філармонії, Люцернського фестивалю та фестивалю піаністів міста Рур, у Кельнській філармонії, Лондонському Wigmore Hall, Концертгебау в Амстердамі, в музеї Метрополітен в Нью-Йорку та у Цюріхському Тонхалле, у Konzerthaus Дортмунду.
В наступних сезонах концерти включають виступи з Хельсінським філармонічним оркестром та Празьким симфонічним оркестром під орудою Піарі Інкінен, а також концерти, котрі присвячені 100-річчю незалежності Фінляндії – з творами Раутаваара, Баха, Брамса, Кайпанінена та Шумана.
Він постійно виконує камерну музику з Яном Фоглером, Моріцбурзьким ансамблем, Байбою Скріде, Шароном Камом, Кероліною Відманн, Тетяною Тетлафф і Лоуренсом Ейджем.
На додаток до вищезгаданих записів – компанія SONY випустила популярну версію квінтету «Форель» Шуберта разом з новостворенними та імпровізаційними варіаціями на пісню «Форель», а також CD, що містять твори транскрипцій Брамса та Шуберта (NAXOS).
Антті Сіірала – професор Інституту музики і театру у Мюнхені.

Дириґент Віталій Протасов народився у Севастополі. Закінчив Національну музичну академію України (клас Романа Кофмана). Директор і асистент Головного дириґента Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України. У 1998 році брав участь у створенні Ансамблю сучасної музики Рикошет (Київ). У 2006 році разом з композитором О.Щетинським створив ансамбль сучасної музики «Київ – Симфоньєта». Дириґував філармонічними симфонічними та камерними оркестрами Києва, Дніпропетровська, Луганська, Львова, Рівного, Одеси, диригував у Польщі, Німеччині, Франції, Китаї. Учасник українських фестивалів сучасної музики Київ Музік Фест, Європейський музичний простір, ГогольФест (Київ), Контрасти (Львів), Два дні і дві ночі (Одеса) тощо.

Музиканти ансамблю-учасники квінтету.

 Олександр Лагоша народився в м.Краматорськ Донецької області. Закінчив Харківську середню спеціалізовану школу-інтернат (клас професора С.Кочаряна С.Г.), Національну музичну академію України імені П.І.Чайковського (клас професора Гаврильця Д.Г.). Після закінчення аспірантури викладає на кафедрі струнно-смичкових інструментів НМАУ імені П.І.Чайковського.Лауреат стипендії ім.О.Ольжича Українського фонду при Посольстві Великої Британії, Лауреат Міжнародного конкурсу камерного ансамблевого виконавства ім.П.Лантьє (м.Париж, Франція), численних міжнародних музичних фестивалів. Співпрацював з такими відомими музикантами, як Г.Кремер, О.Башкирова, Б.Которович, А.Міолін, Б.Бровцин, О.Бенінхоф, У.Мамлок, А.Крігер, Т.Бухольц, А.Баженов, О.Рівняк, П.Барон, В.Штокмайєр.Багато концертує як соліст в Україні та за її межами. Член Міжнародної асоціації „Мистецтво XXI століття”.Працює в Національному камерному ансамблі «Київські солісти» з 1998 року.

Дмитро Третяк народився у Києві. Навчався у дитячій музичній школі №7 (клас Майбороди Л.В.), Київській середній спеціалізованій музичній школі імені М.В.Лисенка (клас Майбороди В.С.). Закінчив Національну музичну академію України імені П.І.Чайковського (клас Квача І.В., Білоусова С.А., доцента Сойки Б.В.).Учасник квартету “Київ-Танго-Проект”. У складі Національного камерного ансамблю “Київські солісти” працює з 1998 року.
 

Представники різних поколінь (Соколов народився в Харкові 1986 року, а Хоффман – у Ванкувері (Канада) 1956-го), ці харизматичні музиканти вже неодноразово виступали як партнери на одній сцені.   До речі, із ними обома «Київські солісти» вперше познайомилися у вересні 2011 року  на ІІ Міжнародному  фестивалі камерної музики у Харкові: Валерій був  засновником та художнім керівником фестивалю, а з Гарі тоді вперше зіграли разом на фестивальній сцені…  І тепер, через шість років,  ми  в  радісному передчутті  співтворчості з видатними музикантами у цьому надзвичайному проекті .

Завдяки багаторічній творчій співпраці з диригентом Романом Реваковичем (Польща) та польською Фундацією «Pro Musica Viva», Національний камерний ансамбль «Київські солісти» у листопаді 2017 року  матиме концертний тур Київ-Львів-Варшава, де презентуватиме програму із творів В.А.Моцарта, П.Чайковського і В.Сильвестрова. Солістом у цьому проекті виступить знаний піаніст Євген Громов.

Цикл концертів «Київських солістів» під орудою Романа Реваковича із творів українських і польських композиторів по містах України (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків, Черкаси, Полтава, Кіровоград, Кривий Ріг, Суми, Київ) і Польщі (Варшава, Люблін, Вроцлав, Гданськ) відбувся у 2015-2016 роках:  репрезентувалися дві країни  як мистецькі партнери, котрі мають  свою самобутню і дотичну одна до одної  історію культур.

«Польсько-українські музичні діалоги» — це своєрідне моїх вже багатолітніх зусиль наблизити польську і українську музику. Від пам’ятного «Вечору прем’єр» у Львові 1995 року, з якого народився Фестиваль сучасної музики «Контрасти», де було представлено багато польських творів та польських виконавців, через цикл концертів із музикою Вітольда Лютославського за участю 10 українських симфонічних оркестрів вагомих культурних центрів України у 2013 році до чотирьох фестивалів «Дні української музики у Варшаві» та багатьох інших заходів, що представляли українську музику в Польщі — це ті мости, які завдяки прихильності різних установ та поодиноких осіб вдалося мені збудувати протягом цих вже понад 20 років моєї організаційної та диригентської діяльності.
Хочу особливо виокремити Фестиваль «Контрасти», де на його початках вдалося переломити радянську естетичну парадигму. І хоча не було там у цьому сенсі повного успіху, все-таки візити віртуоза ударних інструментів Станіслава Скочинського, езотеричного композитора Мєчислава Літвінського, Ансамблю «Нонстром», солістів, хору та оркестру Краківської філармонії під диригуванням Кшиштофа Пендерецького, приїзди симфонічних оркестрів з Варшави — оркестру Польського радіо та оркестру “Sinfonia Varsovia” — збудували діапазон, який до сьогодні ставить «Контрасти» серед перших платформ сучасної музики в Україні. Це також місце, де свої естетичні світогляди будували Богдана Фроляк, Богдан Сегін, Михайло Швед, Любава Сидоренко, Золтан Алмаші — сьогодні яскраві українські композитори.
Не можу тут не згадати концертного турне Польського оркестру “Sinfonia Iuventus” в Польщі та Україні, де було виконано твори названих вище та інших українських композиторів, стипендіатів програми польського Міністерства культури та національної спадщини “Gaude Polonia”.

З прекрасним оркестром «Київські Солісти» ми виступили в Польщі з проектом «Концерт української музики — в солідарності з Україною», у наступному турі – виконували твори провідних польських та українських композиторів в дев’яти містах України і представили цю програму в Польщі…

При цій підсумковій згадці хочу ще повернутися до 1991 року, коли у листопаді Український чоловічий хор «Журавлі» з Польщі під моїм диригуванням провів концертне турне у Полтаві, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Кривому Розі, Кіровограді, Черкасах і Києві — напередодні референдуму за Незалежність України та перших президентських виборів. У програмі тих концертів ми висловили фразу, яку і сьогодні як побажання хочу нагадати: «Україно — зростай та міцній!».
  Роман Ревакович.

Роман Ревакович (диригент, Польща) – закінчив Музичну Академію ім. Ф. Шопена у Варшаві за спеціальністю «теорія музики», а згодом диригентський факультет у класі Б. Мадея. Виступав з симфонічними та камерними оркестрами у Польщі, Україні, Білорусі та Росії. Особливою сферою зацікавлення Романа Реваковича є сучасна музика. Разом із Національним Ансамблем солістів “Київська Камерата”, Польським оркестром Sinfonia Iuventus, Національним симфонічним оркестром України і Національною хоровою капелою «Думка» диригент став першим виконавцем творів І. Щербакова, Ю. Ланюка, Е. Сєліцкєго, В.Лютославського, К.Пендерецького, З.Краузе, А.Нікодемовіча, А.Пярта, Б.Фроляк, Б.Сегіна, М.Шведа, О.Шимка та багатьох інших. У 2015 році з Національним Камерним ансамблем «Київські солісти» представив у Польщі програму української сучасної музики. Протягом багатьох років Роман Ревакович як диригент та організатор різних музичних заходів, у тому числі фестивалів, пропагує українську музику у Польщі і польську – в Україні. Чотири рази з великим успіхом реалізував «Дні української музики у Варшаві» в найбільш престижних концертних залах столиці Польщі. Є засновником та головою Фундації “Pro Musica Viva”, що займається промоцією та підтримкою різноманітних музичних ініціатив, членом Товариства імені В. Лютославського та Національної Спілки композиторів України.

Євген Громов (фортепіано) – навчався в Київській спеціалізованій музичній школі ім. М.Лисенка (клас Анатолія Гудька і Наталії Толпиго) та в Національній музичній академії України ім. П.Чайковського (клас Валерія Козлова, Ії Павлової).
Був присутній на майстер-класах та воркшопах композитора Хельмута Лахенмана (Німеччина), композиторів і диригентів П’єра Булеза (Франція), Петера Етвеша (Угорщина) на предмет виконання шедеврів музики ХХ століття і їх власних творів (Люцернська Фестивальна Академія, 2005 – 2007, Швейцарія) .
У репертуарі піаніста – твори Г. Перселла, Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, Ж.-Ф. Рамо, Д. Скарлатті, Ф. Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Д. Бортнянського, Л. ван Бетховена, Ф. П. Шуберта, М. Глінки, М. П. Мусоргського, П. І. Чайковського , В. Р. Вагнера, Й. Брамса.
Особливу увагу Громов приділяє музиці XX століття. Серед авторів – Е. Саті, К. Дебюссі, А. Скрябін, А. Шенберг, А. Берг, А. Веберн, М. Равель, Б. Барток, К. Шимановський, Н. Рославец, А. В. Лур’є, А . Мосолов, С. Прокоф’єв, І. Стравінський, Л. Даллапіккола, А. Месьян, А. Жоліве, Д. Кейдж, Е. Картер, М. Фелдман, П. Булез, Л. Беріо, К. Штокхаузен, Г. Уствольська , Е. Денисов, А. Волконський, Н. Каретников, А. Шнітке, А. Кнайфель, Д. Куртаг та ін.
Ініціював та виконав серію фортепіанних концертів – епітафій, підготував і виконав ряд сольних монографічних програм – присвят,а також авторські монографічні програми до ювілеїв Еріка Саті (2010), Модеста Мусоргського (2011), Клода Дебюссі (2012), Ігоря Стравінського (2012) …
Крім того, Євген Громов є автором і виконавцем концептуальних музичних проектів, де звучать рідко виконуються і встановлюються нестандартні зв’язку між музикою різних епох.
Поряд з виконавською діяльністю Громов веде і науково-просвітницьку: разом з композитором Сергієм Пілютіковим прочитав курс лекцій «Музика ХХ століття» ; провів виконавсько-аналітичний майстер-клас на тему «Контрольована алеаторика і принципи її виконавського втілення на прикладі Третьої сонати для фортепіано П’єра Булеза» ; цикл творчих майстерень «Київський авангард 1960-х. Школа Бориса Лятошинського», лекцію “Фортепіанна і симфонічна творчість М. П. Мусоргського”; спільно з Віталієм Годзяцьким виступив з доповіддю про ранній період творчості композитора Володимира Загорцева .
Багаторазово виступав із сольними концертами на різних міжнародних і українських музичних фестивалях. Концертував в Україні, Росії, Білорусі, Польщі, Франції, Італії, Швейцарії, Нідерландах, Німеччині.
Тісно співпрацював з багатьма українськими авторами різних поколінь при підготовці виконання їх фортепіанних композицій (Л. Грабовський, В. Годзяцький, В. Сильвестров, В. Губа, Є. Станкович, В. Загорцев, С. Крутиков, Я. Губанов, А. Щетинський , С. Луньов, В. Польова, Л. Юріна, С. Зажитько).
Здійснив понад 100 світових та українських прем’єр.
Награв на компакт-диски фортепіанні твори Р. Вагнера, А. Шенберга, А. Берга, А. Веберна, Л. Ревуцького, Л. Грабовського, В. Годзяцького, В. Сильвестрова, В. Губи, Є. Станковича, П. Соловкіна , В. Загорцева, С. Крутікова, А. Кнайфеля, П. Булез (ТNC Recording, США).
Лауреат державної премії ім. Льва Ревуцького (1998), премії «StART» (2003).

Отже:

9 листопада – Центральний Будинок архітектора, Київ

12 листопада – Львівська філармонія

14 листопада – Варшавська філармонія

Національний камерний ансамбль «Київські солісти»

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС

на заміщення вакантних посад:

артистів вищої категорії

 у групи альтів, віолончелей, контрабасів

 Кваліфікаційні вимоги до претендентів: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації.

Документи приймаються за адресою:

03047, м. Київ, пр-т Перемоги, 50, 3-й поверх, кім. 335

з 11.00 до 15.00 у робочі дні.

Кінцевий строк прийняття документів:  27  жовтня 2017 року до 14:00.

Перелік необхідних документів:

1. Заява (у довільній формі).
2. Заповнений в установленому порядку особовий листок з обліку кадрів з вклеєною фотокарткою.
3. Копія документу, що посвідчує особу.
4. Копія трудової книжки (за наявності).
5. Копія документа про освіту за відповідною спеціальністю.

Працівники, які знаходяться в трудових відносинах з НКА «Київські солісти» та беруть участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії тільки заяву про участь у конкурсі.

Претенденти на участь в конкурсі мають право подавати іншу додаткову інформацію щодо своєї освіти, досвіду роботи, професійного рівня і репутації (копії документів про підвищення кваліфікації, рекомендації, інформаційні матеріали про творчі досягнення, лауреатство у конкурсах тощо).

Відповідальність за достовірність поданих документів несе претендент.

Оформлені неналежним чином документи до розгляду не приймаються.

Умови проведення конкурсу:

Конкурс проводиться у два етапи:

• перший етап – розгляд документів, поданих претендентами на участь у конкурсі та прийняття рішення щодо допуску до участі у другому етапі конкурсу – 30 жовтня 2017 року з 15.00 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2, Український Дім (4 поверх). Оголошення результатів першого етапу та оприлюднення списків учасників другого етапу відбудеться 30 жовтня 2017 року о 18.00;
• другий етап – проведення конкурсного відбору – 31 жовтня 2017 року з 10.00 до 14.00 за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 7, Будинок Актора.

Конкурсна програма другого етапу  конкурсу складається з двох турів:

 Перший тур:

Альт

1. Поліфонічний твір, одна або дві частини (М. Регер, Й.С. Бах).

2. Класичний концерт, перша частина з каденцією.

3. Сучасний концерт, одна частина (В.Уолтон, Б.Барток, П. Хіндеміт).

Віолончель

1. Й. Гайдн. Концерт Ре-мажор І частина з каденцією М. Жендрона.

2. Поліфонічний твір (Й.С. Бах. Прелюдія або 2 частини різного характеру з Сюїт для віолончелі соло).

Контрабас

1. Класичний або романтичний концерт І частина.

2. Поліфонічний твір на вибір одна частина (Й.С. Бах, Г. Фріба)

Другий тур – фрагменти оркестрових партій:

 Альт

1. П. Чайковський. Серенада С-Dur, І ч. А-С, ІІ ч. D-E, ІІІ ч.- 31-41 такти

2. П. Чайковський. Секстет «Спогад про  Флоренцію», фінал, 225-300 такти (1 та 2 партії)

3. А. Дворжак. Серенада, V ч.

Віолончель

1. П. Чайковський. Секстет «Спогад про Флоренцію»

І ч. з такту 70 -90, 277-294, 674-734.

ІІ ч. –120  – по 162

ІVч. -330 – 1 такт до неї – по 420

2. П. Чайковський. Серенада С-Dur, І ч. А – С  9 – такт, 4 ч.  В – D.

3. А. Вівальді. Concerto grosso № 11 d –moll, Ор.3 – такти 20-31, такти 128-138

Контрабас

1. П. Чайковський. Серенада С-Dur.

2. А. Дворжак. Серенада.

3. Д. Россіні. Соната № 3.

4. Й. Гайдн. Симфонія № 45

Детальна інформація про умови проведення конкурсу, конкурсну програму розміщена на офіційній веб-сторінці Національного камерного ансамблю «Київські солісти» http://kyiv-soloists.com.ua/ та на сторінці у Facebook @KyivSoloists.

 Довідки з питань проведення конкурсу

за тел./факс (44) 507-16-46, 278-57-96,

е-mail kievsol@ukr.net

Конкурсна комісія

24 жовтня Національний камерний ансамбль «Київські солісти» запрошує на концерт камерної музики ХХ-ХХІ століть, у якому диригентом і солістом постане скрипаль Х’юго Тіччіаті, за участю піаністки Наталії Кудрицької . Прозвучать твори знаних класиків Бенджаміна Бріттена та Арво Пярта , а також  вперше в Україні буде представлено твір  надзвичайно талановитої, титулованої і  популярної  у світі Лєри Ауербах.

Б.Бріттен.«Варіції на тему Френка Бріджа» (1937)

Британський композитор Бенджамін Бріттен присвятив Бріджу – своєму головному наставнику у музиці – один зі своїх найбільш популярних творів. Френк Брідж високо цінував найсучаснішу  музику, і сам  Бріттен орієнтувався на Стравінського, Шостаковича і Малера та хотів поїхати до Відня,  аби учитися у Альбана Берга…

Вперше «Варіації…» були представлені публіці на Зальцбурзькому фестивалі у 1937 році. Хоча як композитор Бріттен заявив про себе ще у часи навчання в Королівському музичному коледжі, саме   «Варіації на тему Френка Бріджа» відразу зробили ім’я  Бріттена широко відомим, у тому числі і за океаном.

Цікаве підтвердження різносторонньої фантазії Бріттена можна прослідкувати за назвами Варіацій: «Адажіо», «Марш», «Романс», «Италійська партія», «Класичне бурре», «Віденський вальс», «Перпетуум мобіле», «Траурний марш», «Пісня» і «Фінал з фугою»…

А. Пярт. Fratres (дует для скрипки і фортепіано) (1977)

А. Пярт. CANTUS пам’яті Бенджаміна Бріттена (1977)

З-поміж інших відомих творів естонського композитора Арво Пярта у створеному ним 1976 року стилі tintinnabuli (дзвіночки – з латини)  є Fratres (Брати) і Cantus (Спів, Мелодія) пам’яті Бенджаміна Бріттена – твір, присвячений композитору, котрий, за словами самого Пярта, найбільш йому близький.

Кожен звук , що пройшов  внутрішній суд і чистилище, володіє власною вагою. Паузи, відголоски, аури співзвучностей і  притишене биття – повноправні частини творів, як і власне звуки…

Композитор так висловлюється про свій стиль: «Моя перша мелодія — це мій гріх, а друга — це прощення. Для мене музика — це лінія, яку б я малював, якби був художником. Я можу сказати: музика — це коли в людини ростуть крила, коли зникає гравітація. Коли ми трохи піднімаємося…»

 Л. Ауербах. Концертна сюїта для скрипки, фортепіано і струнного оркестру (2001)

 Прем’єра в Україні.

Сюїтою для скрипки і фортепіано з оркестром Лєра Ауербах (американка російського походження) як композитор дебютувала на сцені Карнегі-хол у 2002 році, виконавши партію фортепіано, а партію скрипки виконав Гідон Кремер, у супроводі  «Кремерата Балтика».

Це наймолодший композитор зі списку престижного музичного видавництва «Ханс Сікорскі», що представило світові творчість Прокоф’єва, Шостаковича, Шнітке, Губайдулліної  та  Канчелі.  Нею  написано  три симфонії, скрипкові концерти, хорові твори, балети. Вважається, однак, що саме в області камерної музики Ауербах зробила найбільше і справила найбільш стійке враження: вісім струнних квартетів, чотири сонати, більше 50-ти прелюдій (для різноманітних дуетів та соло)…

Для неї не є  суперечливим  використання класичної тональності та класичної формальної мови, аби знайти нові шляхи у стилістичній свободі.  Відкривається цілий космос незвичайних звуків, кольорів та фантазій, що характеризує її особистий стиль. Її музику називають музикою “надзвичайної сили та інтенсивності”.

“Її сильний талант … виховується глибокою повагою до минулого, але все-таки дозволяє її творінням залишатися щирими та особистими, будучи інноваційними та авантюрними”.  (Гідон Кремер)

                     Нове  музичне письмо, як спадковість поколінь, поєднує камерну творчість представлених у цьому проекті композиторів.

                        Новітня музика не є готовою відповіддю чи результатом…Скорше, це «біле світло», що у момент звучання  проходить через слухача, як через призму, і розкладається  на кольори – відчуттів, обставин, думок …  

Ця програма була запропонована для спільного втілення відомим шведським скрипалем Х’юго Тіччіаті, за підтримки Посольства Швеції в Україні.

Х’юго Тіччіаті народився 1980 року у Великій Британії. У п’ять років почав вчитися грі на фортепіано, а через два роки, почувши звуки скрипки, зрозумів, що саме їй він би хотів присвятити своє життя (так він сказав в одному з інтерв’ю)…Навчався  у Лондоні, потім продовжив навчання в університетах Торонто і  Швеції. У віці дванадцяти років  дебютував на Единбурзькому фестивалі. Лауреат міжнародних конкурсів в Італії (2002 та 2004). Брав участь у Фестивалі камерної музики в Готланд  (Швеція), фестивалі St.Denis-Festival (Париж) та Фестивалі Internacional Cervantino  Виступав  з різними оркестрами у Великій Британії, США, Швеції, Румунії, Естонії, Японії, Південній Кореї, Італії, Німеччині, Росії та  Скандинавії У 2007 році захистив дисертацію в Королівському музичному училищі в Лондоні. У 2010 році став художнім керівником фестивалю камерної музики O / MODƏRNT  у  Театрі “Конфіденс”- замок Ульріксдаль,  Швеція. Має записи для радіо та телебачення  Швеції, Гонконгу, Китаю, Вірменії та Тайваню. Проводить майстер-класи і семінари зі гри на скрипці, лекції з історії музики у Новій Зеландії, Південній Кореї, Росії, Мексиці, Японії, Італії  та  Тайвані. Співпрацює з багатьма сучасними композиторами. Є почесним членом Королівської школи музики у Великій Британії. Грає на скрипці  G.B. Guadagnini (1751).

Х’юго любить вигадувати концерти та події, які поєднують музику з танцями, літературою та іншими «незрозумілими» мистецтвами, такими як кінетичний живопис чи балансуючий рок.

В основі зацікавлень Х’юго –  вивчення способів застосування фізичних та духовних аспектів медитації до мистецтва практики, гри та життя в музиці.  В даний час він працює над серією статей з Симоне Котва, які досліджують  створення і повторення музики   через об’єктив різноманітних  напрямків континентальної філософії.

«Київські солісти» мали досвід спільного музикування з Х’юго у 2011 році на сцені Національної філармонії України.

У концерті також візьме участь     Наталія Кудрицька  (фортепіано, Франція). Після закінчення  Національної музичної академії імені  П. І. Чайковського у 2007 році  Наталія переїжджає до Парижа, де вдосконалює свою техніку гри на фортепіано у Паризькій вищій національній консерваторії під керівництвом таких метрів, як Ален Планес та Анрі Барда; збагачує свій творчий шлях та гру зустрічами з Дмитром Башкіровим, Крістофом Ешенбахом, Жан-Клодом Пенетьє. Отримала перше місце та  спеціальну нагороду ім. Робера Казадезюса на Міжнародному конкурсі Vibrarte. Виступала на сценах відомих фестивалів та у концертних залах Франції та Європи: фестиваль Cité de la musique, зали Опера Комік та Палацу Атене, сцени Oxford Chamber Music Festival і фестивалю в Мантоні; у супроводі Київського симфонічного оркестру – у Сполучених Штатах Америки.

Отже, пориньмо разом у «біле світло» новітньої камерної музики!

Національна філармонія України, 19-00

15 вересня «Київські солісти» мають  честь відкрити 23-й концертний сезон   творчим проектом  Валерія Соколова – разом із ним як солістом, та із запрошеним гостем, знаним у світі скрипалем Микитою Борисоглєбським. Прозвучить музика  британського композитора ХХ століття Малкольма Арнольда  в обрамленні творів високої класики Йоганна Себастіана Баха і Антоніо Вівальді. Далі цю програму, разом із зірковими солістами, представимо у Дніпрі (17 вересня)  та  Запоріжжі (18 вересня).

Український скрипаль Валерій Соколов є одним з найвидатніших молодих музикантів свого покоління. Народився в 1986 році в Харкові, покинув Україну у віці 13 років, щоб вчитися у Наталії Боярської та в школі Ієгуді Менухіна (Велика Британія). Лауреат Міжнародного конкурсу скрипалів Джорджа Енеску (Бухарест, 2005) – золота медаль та спеціальний приз.

Регулярно співпрацює з провідними оркестрами світу, такими як Камерний оркестр Європи, Клівлендський оркестр, оркестр Тонхаллє (Цюріх), Роттердамський філармонійний оркестр, Бірмінгемський симфонічний оркестр, Токійський симфонічний оркестр, Сеульський філармонійний оркестр, NAC (Оттава), Національний оркестр Франції та камерний філармонійний оркестр міста Бремен (Німеччина). Скрипаль виступає на багатьох великих європейських фестивалях, включаючи Вербье і Локенхаузі, і в найбільших концертних залах по всьому світу, в тому числі театрі Шатле, Вігмор-хол, Лінкольн-центр, Prinzregenten театр в Мюнхені і Музікферайн у Відні.
З 2009 року має ексклюзивний контракт з лейблом Erato (раніше EMI Classics) на каталог записів. Нещодавно став художнім керівником фестивалю камерної музики на озері Констанц в Німеччині.

З 2016 року втілює авторські програми із Національним камерним ансамблем «Київські солісти».

Блискучий  скрипаль  Микита Борисоглєбський  вважається одним із найсильніших російсько-бельгійських виконавців свого покоління.                 Лауреат багатьох міжнародних конкурсів скрипалів, у тому числі – імені Яна Сібеліуса, Фріца Крейслера, Петра Чайковського, королеви Єлизавети та Monte Carlo Violin Masters. Він також є володарем звання «Скрипаль  року» від  Міжнародного фонду  Плісецької-Щедріна (США)  та нагород:  «Virtuoso» (італійське Товариство струнних інструментів та Фонд Антоніо Страдіварі),   Медалі  Яна Сібеліуса (Фонд Я.Сібеліуса, Фінляндія).

Виступав  із Симфонічним оркестром  Борнмута, Лондонським камерним оркестром, Національним оркестром Бельгії, Симфонічним оркестром Сан-Паулу, Національним оркестром Китаю, Філармонійним оркестром Нагої, Кейптаунським філармонічним оркестром,  Оркестром  ім.Ж.Падлу  (дебют на сцені  Паризької філармонії),  Дуйсбурзьким філармонічним оркестром,  багатьма іншими провідними оркестрами Європи, Азії та Америки.

Із бельгійським лейблом Fuga Libera Борисоглєбський випустив  два CD. Веде активну концертну діяльність, регулярно бере участь у багатьох міжнародних фестивалях, проводить майстер-класи по всьому світі.

Наш сезон 2017-2018 років обіцяє бути насиченим.

Після вересневого концерту у Національній філармонії України відбудуться творчі проекти Валерія Соколова із запрошеними видатними музикантами:  23 листопада – Гарі Хоффманом (віолончель, США),  22 грудня – Джозефом Тавадросом (уд, Австралія), 16 травня – Александаром Маджаром (фортепіано, Бельгія) і Юліаном  Штекелем (віолончель, Німеччина),  20 червня – Давидом Герінгасом (віолончель, Німеччина). 10 квітня за участі Валерія Соколова відбудеться авторський вечір композитора Володимира Геніна (Німеччина) зі світовою прем’єрою його Камерного концерту.

Маємо цікавий проект  Х’юго Тіччіаті (скрипка, Швеція)  24 жовтня у Національній філармонії України, де він виступить у якості диригента і соліста:  крім творів А.Пярта та Б.Бріттена – прем’єрне виконання Концертної сюїти Л.Ауербах.

Також у Національній філармонії мають бути два концерти з  естонським маестро Еркі Пехком: 10 лютого – за участі Лауреата міжнародних конкурсів АШУ (саксофон, США); 4 березня – за участі народної артистки України Анжеліни Швачки (мецо-сопрано).

Під патронатом Валерія Соколова відбудуться наші гастролі за кордоном:  зіграємо разом з ним 31 січня у  Великому залі Міланської консерваторії ім. Дж.Верді; 13, 14 та 15 квітня – у Німеччині (Шатнберг, Мюнхен, Хальбертмус);  а 17 – 18 липня –  на Міжнародному літньому фестивалі камерної музики в Одесі.

Заплановано гастрольні концерти: листопадові – під орудою Романа Реваковича    на сценах  Варшавської  та Львівської філармоній, та січневі – в Полтаві (фестиваль “Різдвяні вечори”).

Готуємо також дві самостійні філармонічні програми 13 січня та 7 червня. А ще ми повертаємося до проведення  вечорів камерної музики у столичному Будинку актора, а саме – сольних проектів наших музикантів.

21 серпня 2017 року відбудеться концерт «Київських солістів» у рамках фестивалю «Літні музичні промені» в Національній філармонії України. Це вкотре цікавий для нас авторський проект естонського диригента Еркі Пехка  – тепер із програмою ОПЕРОМАНІЯ: представлені «оперні» композитори з неоперними творами (Верді, Вагнер), музика на “оперну” тему (Сарасате), а «Інтермецо», що зазвичай є переходом між частинами опер (Масканьї, Массне), буде головним «оперним» ланцюжком у нашому концерті.

Солюватиме у концерті  молода талановита скрипалька Лінда-Анетте Верте.

Лінда-Анетте Верте  народилася у 1993 році.   Лауреат Національного конкурсу струнних інструментів (2 премія, Естонія, 2015) та Володар спеціального призу за обов`язкову п`єсу («Елегія самотності» Тину Кирвиця); Дипломант і Володар спеціального призу  Першого естонського конкурсу камерних ансамблів з фортепіано «In Corpore»; Лауреат Міжнародного конкурсу «Музичне місто Європи за участю спеціальних преміальних  конкурсів Паоло Серрао» ( 3 премія, Італія). Лауреат Міжнародного конкурсу «Відродження» (1 премія, Вірменія, 2014).

У 2015 році відбувся її дебют з Національним симфонічним оркестром Естонії.В сезоні 2015 – 2016 в якості учня вона була зарахована до Канадійського національного оркестру мистецтв «Інституту оркестрових досліджень». В 2016 році скрипалька отримала Диплом бакалавра Академії імені Яна Сібеліуса у Хельсінки, Фінляндія (клас Марії Тампере-Безродної) і нині вчиться у магістратурі.В сезоні 2016 – 2017  – концертмейстер Симфонічного оркестру музичного театру в Тарту.

Лінда грає на скрипці Джозефа Гальяно (1770-1775), яку люб`язно надав Естонський Фонд музичних Інструментів.

            Диригент Еркі Пехк закінчив Естонську академію музики в Таллінні в 1993 році по класу фортепіано, хорове диригування та диригування оркестром. Підвищував свою кваліфікацію в Латвийській музичній академії та в Гільдхолдському музичному коледжі  Лондону (Guildhall School of Music and Drama). Брав участь в мастер-класах Хіроюкі Івакі (Kirill Kondrashin Masterclass, 1990) і Джона Еліота Гардинера (Mozart Interpretation Courses, 1991). 17 років (1994 – 2011) працював диригентом  Естонської національної опери в Таллінні, де провів більш 700 вистав. Був музичним керівником багатьох мюзиклів  компанії «Smithbridge Productions» (1998-2008).

В 2005 році Еркі  Пехк призначений  художнім керівником міжнародного фестивалю оперної музики «PromFest» в Пярну (Естонія). В якості запрошеного гостя в сезоні 2010-2011 Еркі Пехк виступив з оперою Пуччіні «Богема» в Національному академічному театрі опери і балету Республіки Білорусь. У листопаді  2010 року дебютував в Concertgebouw (Амстердам) з оперною студією Нідерландів. З  компанією International Opera Productions виступав в містах Бельгії, Люксембургу і Нідерландів, де диригував оперетами Штрауса «Летюча миша» та Легара «Весела вдова».

Співпрацював з такими відомими музикантами, як скрипалька Тетянна Грінденко, coпpaнo Бapбapa Гeндpікc (Barbara Hendricks), контртенор Макс Емануель Ценчіч (Max Emanuel Cencic), флейтистка Камілла Хойтенга (Camilla Hoitenga), трубач і композитор Маркус Штокхаузен (Markus Stockhausen) .

В 2000 році заснував свой оркестр в Таллінні – «Оркестр XXI століття». Цей колектив виконує в основному сучасний, але і  класичний репертуар естонських і закордонних композиторів. З 2010 року – перший запрошений диригент Симфонічного оркестру Національної державної телерадіокомпанії Республіки Білорусь.

З Національним камерним ансамблем «Київські солісти» співпрацює з 2016 року.

Найближчі проекти з диригентом Еркі Пехком – своєрідне обрамлення філармонічних сезонів «Київських солістів»: 21 червня програмою «Сон літньої ночі» ми завершуємо сезон 2016-2017 років, а 21 серпня зіграємо «Симфопромені» перед початком сезону 2017-2018 років. У самому ж сезоні заплановано два проекти під орудою  маестро: 10 лютого – за участі американського саксофоніста Ашу та 4 березня – з мецо-сопрано Анжеліною Швачкою.

Диригент Еркі Пехк закінчив Естонську академію музики в Таллінні в 1993 році по класу фортепіано, хорове диригування та диригування оркестром. Підвищував свою кваліфікацію в Латвийській музичній академії та в Гільдхолдському музичному коледжі  Лондону (Guildhall School of Music and Drama). Брав участь в мастер-класах Хіроюкі Івакі (Kirill Kondrashin Masterclass, 1990) і Джона Еліота Гардинера (Mozart Interpretation Courses, 1991). 17 років (1994 – 2011) працював диригентом  Естонської національної опери в Таллінні, де провів більш 700 вистав. Був музичним керівником багатьох мюзиклів  компанії «Smithbridge Productions» (1998-2008).

В 2005 році Еркі  Пехк призначений  художнім керівником міжнародного фестивалю оперної музики «PromFest» в Пярну (Естонія). В якості запрошеного гостя в сезоні 2010-2011 Еркі Пехк виступив з оперою Пуччіні «Богема» в Національному академічному театрі опери і балету Республіки Білорусь. У листопаді  2010 року дебютував в Concertgebouw (Амстердам) з оперною студією Нідерландів. З  компанією International Opera Productions виступав в містах Бельгії, Люксембургу і Нідерландів, де диригував оперетами Штрауса «Летюча миша» та Легара «Весела вдова».

Співпрацював з такими відомими музикантами, як скрипалька Тетянна Грінденко, coпpaнo Бapбapa Гeндpікc (Barbara Hendricks), контртенор Макс Емануель Ценчіч (Max Emanuel Cencic), флейтистка Камілла Хойтенга (Camilla Hoitenga), трубач і композитор Маркус Штокхаузен (Markus Stockhausen) .

В 2000 році заснував свой оркестр в Таллінні – «Оркестр XXI століття». Цей колектив виконує в основному сучасний, але і  класичний репертуар естонських і закордонних композиторів. З 2010 року – перший запрошений диригент Симфонічного оркестру Національної державної телерадіокомпанії Республіки Білорусь.

З Національним камерним ансамблем «Київські солісти» співпрацює з 2016 року.

http://erkipehk.edicypages.com/ru

https://www.youtube.com/results?q=erki+pehk&sp=SADqAwA%253D

21 червня 2017

СОН ЛІТНЬОЇ НОЧІ

Солісти – Ольга Шелешкова (скрипка), Олег Безбородько (фортепіано)
Програма:
В.А.Моцарт – Маленька нічна серенада Соль мажор, К.525
Ф.Мендельсон – Концерт для скрипки, фортепіано і струнних ре мінор
Ф.Мендельсон – Сюїта на тему комедії В.Шекспіра “Сон літньої ночі”.  Перекладення для струнних О.Щетинського   (прем’єра!)

Г. Малер – Адажієто для  арфи і струнних  з симфонії № 5

21 серпня  2017

СИМФОПРОМЕНІ

Програма:

Пьєтро Масканьї – Інтермеццо з опери «Сільська честь»
Джузеппе Верді – Квартет мі мінор. Перекладення для струнних
ІІ відділ
Ернст Блох – «Нігун» для скрипки і оркестру
Жуль Массне – «Роздум» , Інтермеццо з опери «Таїс»

10 лютого  2018

Соліст –

Лауреат міжнародних конкурсів АШУ (саксофон, США)

Програма:

О.Глазунов – Концерт для саксофону і струнних

А.П`яццолла – Танго для саксофону і струнних

4 березня  2018

Солісти – Анжеліна Швачка (мецо-сопрано)

У програмі :

Г.Малер – Симфонія «Пісня про Землю» для тенора, альта і оркестру

31 травня у Національній філармонії України «Київські солісти» разом із автором ідеї проекту Валерієм Соколовим зіграють концерт із творів Й.Брамса і Л.ван Бетховена.

Диригент – Віталій Протасов.

Програма

І відділ

 Йоганнес  Брамс (1833-1897)

 Секстет No.2 Соль мажор,  тв.36

ІІ відділ

Людвіг ван Бетховен (1770-1827)
Концерт для скрипки з оркестром Ре мажор, тв.61

 До участі у концерті, котрий завершує сезон  спільних із Валерієм Соколовим проектів,   нашим патроном було запрошено знаного віолончеліста МАРЧІНА СЕНЯВСЬКОГО.

Марчін Сенявський народився у Варшаві в 1970 році. Уроки віолончелі почав брати у віці восьми років . Після закінчення музичної освіти в Польщі продовжив навчання в Московській консерваторії ім.П. І. Чайковського , а потім в Університеті музики і драми в Ганновері з Хатто Байєрлі. Вже в юності став лауреатом кількох національних конкурсів.
Як член Szymanowski Quartet грав в більш ніж 40 країнах по всьому світу, у таких залах як Карнегі – хол в Нью – Йорку, Wigmore Hall в Лондоні, Auditorium дю Лувр в Парижі, Концертгебау в Амстердамі або Концертхаус в Берліні. Він є постійним учасником фестивалів , таких як Шлезвіг-Гольштейн, Рейнгау, Niedersächsischen Musiktagen, Шубертіада Шварценберг, Челтнем, Бат і Kammermusikfest Локенхаузі. В даний час викладає камерну музику в Університеті музики і драми в Ганновері.

…Цим концертом завершується сезон, але не рік авторських проектів Валерія Соколова (та за його участі) із “Київськими солістами”. У наступному філармонічному сезоні відбудеться три концерти: 15 вересня – разом із лауреатом міжнародних конкурсів імені П.Чайковського, Королеви Єлизавети, Ф.Крейслера, Я.Сібеліуса, скрипалем МИКИТОЮ БОРИСОГЛЄБСЬКИМ (програма із творів Баха, Арнольда, Вівальді); 23 листопада – разом із відомим віолончелістом сучасності ГАРІ ХОФФМАНОМ, до 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та США; 22 грудня – разом із відомим австралійським удистом-віртуозом, джазменом, композитором ДЖОЗЕФОМ ТАВАДОСОМ.

За результатами другого етапу конкурсу на заміщення вакантних посад Національного камерного ансамблю «Київські солісти», який відбувся 21 квітня 2017 року, конкурсною комісією визначено переможців:

1. Грицишина Івана Олексійовича – на посаду артиста вищої категорії у групу альтів;

2. Рекало Віктора Петровича – на посаду артиста вищої категорії у групу віолончелей.

За результатами конкурсу не визначено переможців на заміщення вакантних посад артистів вищої категорії у групи перших та других скрипок, контрабасів. Конкурс за цими посадами вважається таким, що не відбувся.

• Як український смичок увесь світ підкорив. Інтерв’ю Валерія Соколова кореспонденту газети  “Дзеркало тижня” Катерині Константиновій. 7.04.2017

Українця Валерія Соколова сьогодні називають одним з найкращих скрипалів світу, він входить до ТОП-10 усесвітньо відомих українських музикантів.  Він співпрацює з прославленими оркестрами й диригентами, багато гастролює, не обриває зв’язків і з рідною Україною — зокрема з Харковом і Києвом (у столиці в нього активна співпраця з “Київськими солістами”). Саме про цього музиканта знаменитий Бруно Монсенжон сказав: “Це чудовий скрипаль, він поступово стає помітною постаттю в сучасній скрипковій музиці”.

В інтерв’ю DT.UA пан Соколов розповів про свої творчі плани і про співпрацю з оркестром “Київські солісти”.

— Валерію, у вас дуже насичені гастрольні графіки, чи залишається в них місце для Батьківщини, для України?

— Так, звичайно! Я регулярно виступаю вдома, а віднедавна уклав творчий союз із чудовим оркестром “Київські солісти”. Завдяки цьому кількість виступів в Україні зросла.

— А з ким з українських диригентів у вас найтісніші творчі контакти?

— У мене склалися теплі стосунки з усіма основними українськими диригентами. Найбільше виступав з оркестром під управлінням В.Сіренка. Володимир Федорович доклав чимало зусиль для просування молодих музикантів, надаючи можливість з дитинства виступати під його управлінням з таким серйозним колективом як Держоркестр України. Останнім часом тісно співпрацюю з оркестром Національної філармонії України і Віталієм Протасовим. З великою повагою ставлюся до М.Дядюри, Г.Ерла, Н.Пономарчук, В.Плоскіни — видатних диригентів і музикантів. На Заході іноді виступаю під управлінням К.Карабиця — одного з найяскравіших представників української культури за кордоном, який домігся там величезних успіхів.

— Кілька слів про ваш репертуар… Як часто вдається його урізноманітнювати? Чи є принципи, за якими ви його формуєте?

— Основу мого сезонного репертуару становлять “стандартні” скрипкові концерти Брамса, Сібеліуса, Бетховена та ін. Репертуар поповнюю регулярно, хоча дуже вимогливо ставлюся до виконання нових речей на великих сценах.

— Композитор Євген Станкович саме вам присвятив свій Третій концерт для скрипки. Пам’ятаєте передісторію?

— Історія створення Третього концерту Є.Станковича тісно пов’язана з моєю любов’ю до композитора та його музики. Прослухавши і виконавши кілька років тому Другий концерт майстра, я настільки пройнявся красою скрипкового тембру й розмаїттям барв, що не втримався і вирішив попросити Станковича написати наступний опус. До 75-річчя композитора у вересні планую випустити диск із записом трьох скрипкових концертів Євгена Станковича.  Цей проект ми здійснимо з В.Сіренком та його оркестром.

— Якщо говорити про ваші поточні гастрольні графіки, де відбудуться найближчі концерти?

— У новій Філармонії на Ельбі, в Гамбурзі, у країнах Азії — Гонконгу й Японії, а також у Швейцарії з Женевським філармонічним оркестром. Разом із “Київськими солістами” виступимо на фестивалі в Анкарі, а вдома продовжимо радувати киян концертами в Національній філармонії вже цієї весни. У цих концертах ми будемо музикувати разом з альтистом Жераром Коссе (спеціально для нього сучасні композитори написали 20 альтових концертів) і віолончелістом з Квартету Шимановського Марчіном Сенявські.

— У київському оркестрі ви працюєте як запрошений соліст?

— З “Київськими солістами” я працюю як творчий союзник. Це означає, що я повністю беру участь у новій долі колективу і намагаюся поділитися своїм досвідом і можливостями для досягнення спільної мети — творчого розвитку — у західному розумінні цього слова .

— А з чого почалося ваше захоплення скрипкою?

— Вчитися грати на скрипці я почав з 5 років, і захопленням це назвати було складно. Радше, за цим стоїть важка праця батьків і педагогів. З педагогами мені поталанило: у Харкові я займався з С.Євдокимовим, учнем Б.Которовича. А пізніше, на Заході, —з чудовими педагогами радянської школи, і не тільки.

— Крім творів Євгена Станковича, музика яких українських композиторів є у вашому репертуарі?

— Наступного року в Німеччині заплановано прем’єру концерту Валентина Сильвестрова. Виконання української музики, у моєму розумінні, взаємозалежне з тими проектами, які реалізуються в нас у культурному світі. Буду цікавитися й збагачувати свій український репертуар.

— Все-таки, де сьогодні ваш дім — у Європі, в Україні?

— Уже з 14 років я переїхав навчатися на Захід. Відтоді там і живу. Часто буваю вдома. Останні 7 років живу в Мюнхені, який і став моїм другим домом.

— Яке ваше улюблене місто?

— Дуже подобається Мюнхен. Ще Відень — у цьому місті я вчився, мені там дуже комфортно. Надаю перевагу маленьким або середнім містам — не мегаполісам. Подобаються Швейцарія, Італія, Австрія.

— Що для вас важливіше — майстерність чи натхнення? Що первинне перед тим чи іншим концертом? — Обидва елементи важливі, але я надаю перевагу майстерності: мене набагато більше тішить наявність майстерності з елементами натхнення, а не навпаки. — Які у вас захоплення, крім музики?

— Моя щоденна діяльність вимагає серйозної організації і багато часу. Дозвілля присвячую рідним, люблю природу, спілкуюся з близькими, друзями, ходжу в галереї, у кіно. Словом, просто насолоджуюся життям. Факти
Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/CULTURE/persha-skripka-yak-ukrayinskiy-smichok-uves-svit-pidkoriv-239010_.html

•  Концерт для скрипки з оркестром. – Ольга Кизлова для “Зеркала недели” 7.04.2017

Симфонический оркестр Радио Севера Германии (NDR) недавно получил  второй статус — оркестра гамбургской Elbphilharmonie. В сопровождении этого оркестра играет и молодой, но уже прославленный украинский скрипач.  Известный, отметивший 70-летие, коллектив начал концерт мировой премьерой, созданной по его заказу 12-минутной пьесы для большого оркестра под названием Stand up. Автор — 37-летний словенский композитор Вито Журай — присутствовал в зале и насладился успехом своего великолепно исполненного детища. Дирижировал востребованный словацкий маэстро Юрай Валчуха.  Несмотря на сложный авангардный язык и насыщенность партитуры, произведение отмечено броским тематизмом, четко отслеживающимся в звуковой канве, новизной и разнообразием тембров и хорошо выстроенной формой. На сцене — ударные инструменты, музыканты всех оркестровых групп использовали нетрадиционные штрихи, особенные приемы звукоизвлечения, громадные динамические контрасты.

В сопровождении оркестра и играл 30-летний экс-харьковчанин Валерий Соколов — талантливейший молодой скрипач, 17 лет живущий в Европе.  В 1999-м, благодаря яркому выступлению на Международном конкурсе скрипачей им. Сарасате в Памплоне, 13-летний скрипач получил грант на обучение в лондонской Школе Иегуди Менухина, в классе Натальи Боярской. В 19 лет молодой музыкант выиграл Гран-при Международного конкурса им. Джордже Энеску в Бухаресте и предложение о сотрудничестве от агентства Jasper Parrott. Специально для Соколова был написан 3-й скрипичный концерт Евгения Станковича: мировую премьеру музыкант презентовал в сентябре 2015-го в Киеве и Днепропетровске.  Совместно с НСОУ п/у Владимира Сиренко к предстоящему осенью 75-летию украинского классика солист записал три его первых скрипичных концерта и “Украинскую поэму”. Живет Соколов в Мюнхене.  В Elbphilharmonie посчастливилось услышать, без преувеличения, замечательную игру нашего земляка.

А также увидеть и буквально вдохнуть, ощутить красоту и атмосферу величественной, изысканнейшей жемчужины архитектурного, дизайнерского и акустического совершенства.  Скрипач-солист не пожалел своего времени и сил, чтобы за несколько часов до выхода на сцену передать драгоценный билет на свое выступление. Я не очень надеялась на счастливый шанс, поскольку все билеты на концерты во всех залах моднейшего, на сегодняшний день самого рейтингового зала планеты, давным-давно проданы до конца сезона.  И тут — везение — я прилетаю в Гамбург именно в день концерта соотечественника.

Валерий Соколов — постоянный представитель Украины в мире высокой музыки — играл в Большом зале Elbphilharmonie в его стартовом, невероятно рейтинговом ПЕРВОМ сезоне наравне с Евгением Кисиным, Ланг Лангом, Йо Йо Ма; дирижерами Аланом Гилбертом, Теодором Курентзисом, Кентом Нагано, Густаво Дудамелем; крупнейшими филармоническими оркестрами — Берлинским и Нью-Йоркским, “Кремератой Балтики”; джазовыми легендами Чиком Кориа, Брэнфордом Марсалисом и другими звездами. Благодаря Elbphilharmonie культурный авторитет Гамбурга взлетел на вершину мирового музыкального Олимпа.  Соколов исполнил законченный в 1938-м  Второй концерт для скрипки с оркестром, написанный Белой Бартоком в последний период жизни, когда венгерский классик был озабочен крепнущим фашизмом. Сознательный антифашист, отказавшийся выступать в гитлеровской Германии, стал объектом преследований в довоенной Венгрии…  Вначале он планировал написать одночастные вариации, но скрипач Золтан Секей, для которого сочинялся концерт, хотел получить стандартный трехчастный цикл. В результате Барток поместил свои вариации во второй части, а третья явилась изменением материала первой (несмотря на то, что композитор напрямую не использует владевшую умами того времени 12-тоновую технику, концерт содержит 12-тоновую тему в крайних частях). Премьера состоялась в марте 1939-го в амстердамском Концертгебау. В начале Второй мировой войны Барток уехал в США, американская премьера состоялась в Кливленде, штат Огайо, в 1943-м, с Тосси Спиваковским на скрипке в сопровождении Кливлендского оркестра под управлением Артура Родзинского. Затем скрипач сыграл концерт в Нью-Йорке и Сан-Франциско.  Композитор несколько отошел от собственного юношеского модернистического максимализма в сторону более простого музыкального языка. Бартоку, тяготеющему к конфликтному драматизму, не чужда лирика, то преломляющая безыскусную простоту народной музыки, то наполненная утонченной созерцательностью и философской углубленностью.  Пылкая фантазия и импульсивность сочетаются с конструктивной ясностью и дисциплинированностью изложения. Произведение отличается мелодическим и интонационным богатством, эмоциональной заразительностью, соединяет первозданную силу, раскованность чувств и строгий интеллект, динамизм, острую экспрессивность и сосредоточенную отрешенность.  Соколов играет Бартока блестяще, скрипач владеет палитрой щедро рассыпанных чувств и эмоций. Его исполнение — образец достоинств: нежной лирики, мощного вибрато, легких порхающих пассажей, углубленных размышлений.  В интерпретации украинца концерт звучит то тревожно, буйно и неспокойно, то изысканно, гармонично, отражает жизнь с ее темными и светлыми сторонами человеческой натуры, а эпизодическая дисгармония текста делает гармоничнее, “слаще” ясные, светлые оазисы партитуры.  На “бис” вызывали раз семь. И скрипач так же совершенно исполнил драматический Речитатив и великолепно-виртуозное Скерцо Фрица Крейслера.  Во втором отделении оркестр NDR/Elbphilharmonie исполнил Третью симфонию С.Прокофьева. Впервые она прозвучала в Париже 17 мая 1929 г. п/у Пьера Монтё. Материалом послужила уже написанная ранее музыка оперы “Огненный ангел” по роману В.Брюсова. Сочиненная в 1927-м в период эмиграции, опера не была поставлена вплоть до середины 50-х. Ее драматургия пронизана мистикой и оккультизмом, озвученными яркими, подчас мрачными мазками. Кроме любовных коллизий, в ней много средневековых образов — демонов, инквизиции, Фауста, Мефистофеля… Молодой композитор, желая обнародовать готовую музыку, трансформировал ее в симфонию, наполненную соответствующей атмосферой, в которой почерк Прокофьева весьма отчетлив. Первая часть открывается напряженными аккордами, исполняемыми тутти, которые наряду с тревожным звоном создают настроение угрозы и волнения. Страстная первая тема звучит у скрипок, с ней контрастирует меланхолическая вторая у фаготов и ​​низких струнных. В развитии возникает пространство для третьей темы.  Большая кульминация насыщенных оркестровых массивов переходит в последнюю “борьбу” в маршевых ритмах.  В “эфирной” репризе первая и вторая темы объединены, сокращены и сыграны более мягко, как будто осталась только тень того, что было вначале. Вторая часть — медитативное анданте в трехчастной форме — отображает мастерство прокофьевских хрупких, прозрачных фактур. Центральный раздел с “ползущей” темой задумчив.  В третьей части проходят интонации из обеих предшествовавших: хотя фактура легче, предчувствие беды возвращается. Оно усиливается настойчивыми возгласами меди и “низких” ударных в последнем разделе.  Наконец в финале Прокофьев повторяет материал предыдущих частей, начиная с комфортного темпа анданте и постепенно ускоряясь. Мрачное вступление предвосхищает грозную, безжалостную мощь заключительных аккордов.  Оркестр звучал идеально, не было даже намека на погрешности. А молодой дирижер, воспитанный санкт-петербургской дирижерской школой Ильи Мусина, взял бодрые “гергиевские” темпы и с блеском привел своих подопечных к могучему завершению “демонической” симфонии. Восторг трудно описать.
http://gazeta.zn.ua/CULTURE/koncerty-dlya-skripki-s-orkestrom-244851_.html

4-30 квітня в Анкарі пройде щорічний Міжнародний музичний фестиваль, котрий  є членом  EFA (Європейська асоціація фестивалів) з 1993 року і відбувається під патронатом президента Туреччини з 1994 року.

У цьогорічному 34-му фестивалі  беруть участь музиканти з Туреччини, України, Литви, Латвії, Бельгії, Іспанії, Чехії, США. Програма представлена різноманітними жанрами – академічна музика, рок-н-рол, джаз, фламенко,  та складами учасників: симфонічні оркестри, камерний ансамбль, піаніст, гітарист, дует, октет, джаз-бенд та музичний гурт, танцювальний ансамбль.

Концерт за  нашої участі відбудеться у другий день фестивалю. “Київські солісти” презентуватимуть фестивальній публіці програму із творів Й.С.Баха, П.Чайковського, А.Вівальді, у якій солюватимуть наш колега і патрон  Валерій Соколов (скрипка) і концертмейстер ансамблю Юрій Стьопін (скрипка).

Отже, ми готові гідно представити виконавське мистецтво України!

International Ankara Music Festival
National Chamber Ensemble of Ukraine “Kyiv Soloists”
Soloists – Valerii Sokolov (violin, Ukraine)
Yrii Stepin (violin, Ukraine)
P r o g r a m
Ip.
Johann Sebastian Bach (1685-1750) – Concerto for 2 Violins in D minor,
BWV 1043: І.Vivace II. Largo, ma non tanto III.Allegro
Soloists – Valerii Sokolov, Yrii Stepin
Pyotr Tchaikovsky (1840-1893) – Souvenir de Florence, Oр. 70
І. Allegro con spirito II. Adagio cantabile e con moto III Allegretto moderato IV. Allegro vivace
IIp.
Antonio Vivaldi (1678-1741)
The Four Seasons:
Violin Concerto in E major, RV 269 ‘La primavera’ (“Spring”):
I. Allegro II. Largo III. Danza pastorale
Violin Concerto in G minor, RV 315 ‘L’estate’ (“Summer”:
I. Allegro non molto II. Adagio e piano – Presto e forte III. Presto
Violin Concerto in F major, RV 293 ‘L’autunno’ (“Autumn”):
I. Allegro II. Adagio molto III. Allegro ‘Caccia’
Violin Concerto in F minor, RV 297 ‘L’inverno’ (“Winter”):
I. Allegro non molto II. Largo III. Allegro
Soloist – Valerii Sokolov
Continio – Olga Shadrina

На запрошення скрипаля Валерія Соколова зіграти разом з ним та “Київськими солістами” на сцені Національної філармонії України  відгукнувся знаний альтист, професор Паризької та Мадридської консерваторій Жерар Коссе ( Gérard Caussé). 30 квітня на публіку чекає програма із творів Ф.Мендельсона та В.А.Моцарта.

Жерар Коссе народився (1948) та навчався в Тулузі, потім в Паризькій консерваторії, виграв перший приз конкурсу серед альтистів та камерних ансамблів. Працював в квартетах «Via Nova» та «Parrenin», потом став солістом ансамблю «Intercontemporain». Паралельно Жерар давав сольні концерти по всьому світу, а також спільні концерти з такими знаменитими музикантами як Міша Майський, Пол Мейєр, Франсуа-Рене Дюшабль та інші. Має більш ніж тридцяти компакт дисків, записаних знаними лейблами – EMI, Philips, Erato і Deutsche Grammophon,.
Нині він – професор Паризької консерваторії і консерваторії «Reina Sofia» в Мадриді. Одночасно веде мастер класи в різних містах Європи. Грає на стровинному альті Гаспаро да Сало (1560) .
Жерар Коссе має міжнародну визнану сольну кар’єру і, поруч із Імаєм Нобуко, є одним із найяскравіших сучасних альтистів (починаючи з легендарного Вільяма Примроуза). Коссе тісно пов`язаний з камерною музикою Моцарта, який, за його словами, був першим композитором, що усвідомив потенціал альта як «посередника» між високими та нижчими голосами оркестру. Він також грає музику двох композиторів епохи романтизму, котрі багато писали для альта – Гектора Берліоза та Макса Бруха.
Жерар Коссе є особливою постаттю в музиці ХХ сторіччя , коли альт стали активно використовувати як сольний інструмент. В його репертуарі – твори Б.Бартока, Б.Бріттена, Б.Мартіну, І.Стравінського, спеціально написані для нього твори композиторів Грізі, Херсанта, Джоласа, Ленота, Массона, Нюнеса, Реверді. Був учасником світової прем`єри струнного квартету «Ainsi la nuit» Анрі Дютілле.
Нагороджений премією Академії Чарльза Гроса, Премією Габріеля Форе, Премією SACEM та Гран-прі Франції du Disque.

Український скрипаль Валерій Соколов є одним з найвидатніших молодих музикантів свого покоління. Народився в Харкові в 1986 році. Займається грою на скрипці з 5-річного віку.  З 2001 року Валерій переїжджає до Великобританії  для навчання в школі ім. Ієгуді Менухіна в Лондоні (клас професора Н.Боярської). З 2005 року навчається в Королівському Коледжі Музики в Лондоні в класі професора Ф.Андрієвського, проходить стажування у М.Лубоцького в Гамбурзі. У 2005 році стає володарем Гран-прі міжнародного конкурсу ім. Джордже Енеску (Бухарест, Румунія). У 2010 році Валерій закінчив аспірантуру  елітної музичної  академії в Кронберзі (Франкфурт, Німеччина) за класом Г. Кремера і А.Чумаченко, а в 2014 році – стажування у Віденській консерваторії у Б. Кушніра.

Скрипаль регулярно гастролює з європейськими (Лондон, Стокгольм, Брюссель, Женева, Цюріх, Мюнхен), азіатськими (Сеул, Токіо, Куала-Лумпур, Пекін, Сінгапур) і американськими (Оттава, Клівленд, Сіетл) симфонічними оркестрами Співпрацював з оркестром  Бі-Бі-Сі, Оркестр де Парі, Камерним оркестром Європи, оркестром ім. Густава Малера, оркестрами  Радіо Франції, Баварського Радіо і NDR в Гамбурзі. Щорічно Валерій Соколов виступає зі симфонічними оркестрами Санкт-Петербурзької та Московської філармоній та на Батьківщині – з Державним академічним оркестром України і оркестром Національної філармонії України.  Співпрацював з найбільш відомими диригентами – В.Ашкеназі, Ю. Теміркановим, Д. Цінманом, Н. Маррінером, Ю. Симоновим. Особливу подяку висловлює відомим українським диригентам В. Сіренку, Н. Дядюрі, К. Карабицю, Х. Ерлу, В. Плоскіні, Н. Пономарчук та В. Протасову за постійну співпрацю.  У камерній музиці колегами по сцені були : скрипалі Вадим Рєпін, Ліза Батіашвілі, Микита Борисоглєбський, Борис Бровцин, Робі Лакатош; альтисти  Жерар Коссе, Максим Рисанов, Лоуренс Пауер;  віолончелісти  Гаррі Хофман, Міша Майський, Леонід Горохов, Олександр Бузлов, Йенс Петер Майнц;  піаністи Денис Мацуєв, Кетрін Стотт, Пьотр Андрежевскій, Ітамар Голан, Саша Маджар, Девід Фрей, Нельсон Гернер. Постійним, багаторічним партнером по камерному ансамблю Соколова є піаніст, лауреат міжнародних конкурсів  Євген Ізотов.

З грудня 2016 року під своїм патронатом започаткував низку авторських проектів з «Київськими солістами».

30 квітня 2017 року, 19-00

Національна філармонія України

Національний камерний ансамбль «Київські солісти»
Солісти – Жерар Коссе (альт, Франція),  Валерій Соколов (скрипка)

П р о г р а м а:
Фелікс Мендельсон (1809-1847)
Октет Мі-бемоль мажор , ор.20
Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)
Дует для скрипки і альта Соль мажор № 1
Концертна симфонія для скрипки, альта і оркестра Мі-бемоль мажор

28.02.2017

«Правду кажучи, до цієї імпровізованої зустрічі з Валерієм Соколовим я не очікував, що колись у моєму житті знову почую такий блискучий звук», — так сказав французький скрипаль Бруно Монсенжон про українського скрипаля — Валерія Соколова. Бруно Монсенжон, більше відомий як режисер документальних фільмів про видатних музикантів XX століття, зняв кіно і про нашого земляка — «Валерій Соколов. Природжений скрипаль». Потім у результаті їхньої дружби і співпраці з’являться ще три фільми-концерти.
Валерія Соколова називають одним із найвидатніших молодих музикантів свого покоління. Він навчався за кордоном, у Лондоні, — спочатку в школі імені Єгуді Менухіна, а потім у Королівському коледжі музики. Опісля закінчив аспірантуру в музичній академії у Кронберзі (Німеччина) у класі Ґідона Кремера та Анни Чумаченко. Стажувався у Марка Лубоцького в Гамбурзі та у Віденській консерваторії у Бориса Кушніра.
Валерій Соколов регулярно співпрацює з провідними симфонічними оркестрами (Лондон, Стокгольм, Брюссель, Женева, Цюрих, Мюнхен, Токіо, Сеул, Оттава, Клівленд) та диригентами світу, виступає в найбільших концертних залах, таких як Вігмор-Гол у Лондоні, Театр Шатле в Парижі, Консерваторія імені Дж. Верді в Мілані та ін. Результатом його співпраці з видатним українським композитором Євгеном Станковичем стала поява Третього скрипкового концерту.
Упродовж концертного сезону 2017-2018 Валерій Соколов співпрацюватиме з Національним камерним ансамблем «Київські солісти» як головний запрошений соліст і диригент. Уже заплановано концерти за участі віолончеліста Гаррі Гоффмана, альта Жерара Коссе, піаніста Джеремі Менухіна, скрипаля Микити Борисоглєбського та ін., а також виїзди за кордон, зокрема до Мілана та Мюнхена. А розпочалася співпраця 19 лютого концертом у Національній філармонії України «Спогади в унісон», на якому прозвучали твори Дж. Енеску, П. Чайковського, В. А. Моцарта.
«Можна красиво розповідати, але насправді за всім цим стоїть важка праця»

— Валерію, ви з п’яти років граєте на скрипці. Вам не набридло?

— Це мій обов’язок — робити серйозну справу з дитинства. Якщо ти не звик iз раннього віку, то буде погана взаємодія з інструментом. Краще раніше починати, тож я дуже радий, що почав вчасно, бо потім жалкував би все життя. Я не заздрю тим, хто почав пізно.
— Першу скрипку пам’я­та­єте?

— Першу скрипку купили батьки, досі на ній граю, чудовий інструмент. Батьки зробили все, щоб я нічого не потребував і серйозно присвятив себе музиці. Звісно, купили інструмент, зважаючи на тодішні можливості, але вона досі у хорошому стані. Про це можна красиво розповідати, але насправді за всім цим стоїть важка праця, насамперед батьків і педагогів, а потім уже самої людини, що грає на музичному інструменті. І, звісно ж, немає правил, канонів, усе індивідуально. Я ріс в атмосфері постійної зайнятості з педагогом, постійних стремлінь до досягнення, і це не можна назвати нормальним для цього віку. Але як у спорті, так і в музиці потім за доброго збігу обставин усе це можна приємно подати. Хоча я довгий час не зовсім розумів, що я роблю, усвідомлення приходить пізніше.
— Не протестували проти такого дитинства?

— Мабуть, були різні моменти. Але я вдячний батькам за все. За те, що мама змушувала і вселила бажання працювати. Так, вдячний, хоча це тяжка праця, звісно, дуже кропітка, це певні обмеження.
«Музикант, що не розвивається, — це тяжкий випадок»

— Скрипаль Ґідон Кремер казав, що жодна техніка не важлива, якщо граєш без душі. Як на вашу думку, наскільки все-таки важлива техніка?

— Щодо Ґідона Кремера, якого я маю честь знати особисто і навчався в нього, то ця людина — великий музикант, величезна особистість світового масштабу. Він настільки комплексний, що слово «душа» безпосередньо в його випадку поєднане з такою кількістю інших елементів, що я б не мислив так однозначно. У випадку Ґідона Маркусовича переважає гра неймовірно продумана, розумна й інтелектуальна. Загалом приємно, коли музикант грає на сцені та людина в залі щось відчуває, це складові — душа, емоція, все має бути вивіреним, продуманим. Але найголовніше — професіоналізм і справжнє вміння робити свою справу, що більше емоцій, то більше це може здатися непрофесійним виконанням, бо лише емоціями не візьмеш. Хоча без них теж не можна, це має бути математично продумана суміш, що дає ефект. Ну й треба постійно розвиватися, бо музикант, що не розвивається, — це тяжкий випадок. На мене особисто Ґідон Маркусович дуже вплинув.
— Яким саме був вплив Ґідона Маркусовича на вашу творчість?

— Він мене критикував, ще й як! Як він не може не критикувати? Він — великий скрипаль. Я сприймав критику як від Педагога, як від Учителя, як від Ментора, і це мені дуже допомогло. Він закликав не просто до унікального ставлення до деталей, він закликав відкинути міф, що ти талановитий, що ти хороший. Посеред кого хороший? Своєї сім’ї, серед концертної зали твого міста? Де хороший? Що означає — хороший? Закликав до того, що все відносне, треба знайти себе, знайти сенс своєї власної музичної діяльності. Я за це йому дуже вдячний, хоча це був момент не дуже приємний як для будь-якої молодої людини, що грає на інструменті з усієї сили. Це, можливо, дещо боляче, але це просвіта. Я навчався в нього, він кликав і грати, і вчитися.
— Можна сказати, що 1999 рік, коли ви здобули навчальний грант на конкурсі в Іспанії, став для вас переломним?

— Це точно. Наша музична спільнота мені б не дала такого поштовху, і найголовніше — не дала б зрозуміти, куди мені розвиватися. Бо тут є стеля, якої немає на Заході, у Штатах. Там є й неймовірна конкуренція, тож, безумовно, особливо 1999 року, це була необхідність. Переломний чи ні — я не впевнений, бо в моєму житті було кілька переломних моментів? Я, можливо, ще не дійшов до найбільшого з них. Переломний момент — це коли ти сам, перебуваючи в пошуку, відкрив щось. Суто географічний і віковий — так, але музичний — ні, оскільки я досі ще перебуваю в музичному розвитку у висхідному векторі. Коли відбувся злет і ти вже, так би мовити, на автопілоті, це переломний момент. Але, щоб дійти, потрібно злетіти — технічно, інтелектуально — тут цілий комплекс. 1999 рік — це був насамперед виїзд за кордон, поява нових педагогів, яких потім було багато.
— Які тоді найважливіші творчі моменти виділяєте для себе?

— Ті, що пов’язані з усвідомленням себе як музиканта. Насамперед ідеться про відповіді на запитання, хто є та людина, що грає на сцені, що вона вносить у загальний музичний контекст, картину — українські чи закордонні — що являє собою ця індивідуальність? У нас звикли, що ми добре граємо, до нас прийдуть і нас робитимуть. На Заході такого немає, і це величезний урок, який ми зобов’язані вивчити і вивчаємо, приїжджаючи туди. Там потрібно, щоб ти був багатогранною особистістю і сам себе зробив, не просто добре грав чи був дуже талановитим — цього недосить.
«У музиканта проблема одна — ми починаємо дуже себе любити»

— Ви сказали, що в Україні існує «стеля», як гадаєте, з чим це пов’язано?

— Це пов’язано з тим, що в Україні грати класичну музику непрестижно: грошей в оркестри, в побудову нових залів, у гастролі, в солістів не вкладають. Де «стеля»? «Стеля» — це сісти в оркестр, якщо така «стеля», то відповідно і рівень такий. Солісти в нас є, в кожній країні є всесвітні герої, дивлячись із чим порівнювати. Проте так, він може вважати себе солістом, і правильно робить. Але порівняно iз солістами на Заході його ніхто не знає.
Я ніколи не орієнтувався на місцеві лаври, на якісь місцеві регалії і місцеву славу, бо розумів, що є орієнтир західний, якщо ти відомий там, то це справжня популярність. Якщо ти хочеш бути відомим, то тоді треба ставити дуже високу планку. Солісти в нас є, але ці солісти грають з п’ятьма основними оркестрами й особливо не виїжджають, якщо виїжджають, то грати з оркестрами класу С, іноді B, і в дуже унікальних випадках виходять на рівень класу А. Щоб із ними грати, треба або там жити, або мати справжню кар’єру — справжню, невигадану. І знову наголошу, це неабияка робота — кар’єра на Заході просто так нікого не чекає. У мене тверезе оцінювання власних позицій, і це добре, бо в музиканта проблема одна — ми починаємо дуже себе любити і вважати, що ми вже всього досягли. Тож треба побільше самокритики, загалом здорової оцінки.
— Як на самооцінку вплинуло те, що про вас зняв фільм Бруно Монсенжон «Валерій Соколов. Природжений скрипаль», скільки вам тоді було років?

— Мені було 17 років. Це все просто моменти з життя, з біографії, я не дуже реагую на них. Переважно це була величезна відповідальність і мені було дещо важко з цим жити, бо мене раптово виплеснуло нагору, на велику хвилю. Водночас це був поштовх до знайомства із серйозними людьми, що потім мені сказали, що потрібно робити в житті і що просто так на міфі чи таланті не виїдеш. Якщо так порівнювати, то музикант — це не просто індивідуальний підприємець, це ціла компанія, в якій мають існувати всі інгредієнти для успішного ведення справи. У мене таке уявлення, тим паче тепер. Сьогодні треба себе перевигадати — якісь нові напрями, бо ж усі грають концерти Чайковського.
— Наш видатний композитор Євген Станкович присвятив вам Третій концерт для скрипки. Як народилася ця присвята?

— Народилася вкрай просто — я дуже люблю музику Євгена Федоровича, він видатний літописець нашого часу, людина, яка відчуває і розуміє, що таке скрипковий тембр, звук. Він пише під неймовірним натхненням, його музика перетинає всі межі, можливо, щодо Заходу, то недостатньо. Я вирішив, що саме час дізнатися, як це — працювати з композитором і що таке новонаписаний концерт. Я звернувся до Євгена Станковича з такою пропозицією, і він зацікавився, не відмовив, і в нас вийшло непогано. Я записав усі три концерти Станковича. Проект вийшов, з одного боку, дуже цікавим, а з іншого виявився таким своєрідним емоційним поштовхом, от у музиці Станковича саме емоція важлива. Євген Федорович — визнаний геній, слава Богу, що він погоджується на експерименти.
«Це дуже складно — привезти українські концерти»

— За кордоном грали концерт Євгена Станковича?

— Ні, це дуже складно — привезти українські концерти, можливо, з часом зіграю. Насправді ніхто не цікавиться географічним розташуванням, цікавляться іменем, приходять на ім’я. Ґідон Кремер може дозволити собі грати будь-які концерти, бо приходять на Кремера, хай що він грає. Потрібен комерційний проект, наприклад український вечір, щось треба придумати. Я поки що не грав. Головне, зробили диск.
— Тобто за кордоном імена наших композиторів не дуже знають?

— Ні, імена знають, але так само знають і реш­ту композиторів — англійських, французьких. Але з погляду Заходу — це частина спадщини сучасної музики. У нас в Україні трохи інший підхід: відсутність комерційності, натомість емоційність, у нас усе на зв’язках, ієрархії будується. Там такого немає, тамтешня ієрархія — диригент, композитор, соліст.
— Де ви переважно нині мешкаєте і працюєте?

— У Німеччині часто буваю, живу там, а також у Харкові. А щодо концертів, то я роблю свою кар’єру — вийшов на рівень найсерйозніших європейських та азійських оркестрів, з поганими або середніми не граю зовсім. З Америкою ще треба трохи почекати. Я не прагну в комерційну еліту, в мене свій шлях, на сьогодні я вже грав iз провідними диригентами світу — з Цинманом, з Ашкеназі, з Маррінером, Темиркановим та іншими. Щоправда, ще не грав із Дютуа, наприклад. Найвищий рівень, коли ти граєш із великим диригентом постійно, не важливо, з яким оркестром. Диригента кличуть, він телефонує і запитує, чи не хочете зі мною зіграти турне містами Європи?
— У Харкові ви проводили фестиваль камерної музики. Чому перестали?

— Так, у Харкові проводив фестиваль, але перестав через те, що не вистачило грошей. А ще не було хорошої зали — це як новий трамвай на старі рейки. Має бути бодай якась картинка, щоб люди розуміли, куди вони вкладають чималі гроші. Це був великий фестиваль із серйозними європейськими іменами.
— Відновлювати не плануєте?

— Ні, я вже не хочу організовувати концертні програми.
— Цього року ви виступатимете в Україні з Національним камерним оркестром «Київські солісти». Які плани щодо концертів?

— Дуже конкретні і це тішить, що є план щодо солістів, кількості концертів, програми перебування в Україні. Цього я прагнув кілька років, я втомився грати з ранку до ночі, на це потрібно стільки сили, особливо на переїзди.
Хочеться приїхати в одне місце, відпрацювати кілька повноцінних репетицій, заглибитися, наприклад як тепер. У нас є чудовий мобільний колектив, не симфонічний оркестр, а камерний, що легкий на підйом. Є вже люди, що зголосилися безплатно приїхати до Києва, бо зацікавилися містом, оркестром, співпрацею зі мною.
Є план на виїзд за кордон на кiлька концертів, але ще будувати й будувати, було б добре записати якийсь пристойний концерт наприкінці року. Ну й якийсь пристойний фестиваль провести на території України — літній, iз хорошою атмосферою, морем, щось приємне для душі — такий європейський контекст мого сезону з оркестром. Більше завантажувати себе в Україні я не хочу, бо моя основна робота там, на Заході. Тут я все роблю безплатно і в задоволення.
— А за кордоном які плани?

— За кордоном у мене постійна робота. Ну, це два різні світи — тут і там — і між ними немає жодного місточка.

Марія Сулима
джерело

19 лютого 2017 року концертом «Спогади в унісон» (програма із творів Дж.Енеску, П.Чайковського, В.А.Моцарта)  розпочинається рік втілення в життя  авторських проектів українського скрипаля Валерія Соколова із Національним камерним ансамблем  «Київські солісти».

У сезоні 2016-2017 років Національної філармонії України заплановано три спільні концерти колективу із знаним музикантом  за участю всесвітньовідомих виконавців. У двох концертах Валерій Соколов виступить у якості запрошеного  соліста: 19 лютого –  програма із творів Дж.Енеску, П.Чайковського, В.А.Моцарта;  23 квітня прозвучать твори Ф.Мендельсона та В.А.Моцарта із запрошеним солістом Жераром  Коссе (альт, Франція);  31 травня – Й.С.Бах –  солюватимуть  Джеремі Менухін та Мукі Лі-Менухін (фортепіано, Швейцарія) та Валерій Соколов (скрипка, Україна-Німеччина).

У сезоні 2017-2018 років Національної філармонії України – ще три концерти «Київських солістів» під патронатом та за участю Валерія Соколова: 15 вересня, 23 листопада та 22 грудня. В них братимуть участь відомі музиканти Гаррі Хофман (віолончель), Давид Герінгас (вілончель), Олександр Маджар (фортепіано), скрипаль Нікіта Борисоглєбський .

А  2018 –тий рік обіцяє бути насиченим і за межами країни. Ансамбль матиме виїзні концерти у Мілані ( Консерваторія  ім.Верді) та  Мюнхені (зал Філармонії «Гастайг»), а також багато інших цікавих проектів.