23 лютого у Національній філармонії України відбудеться не просто концерт, а проект, складові якого сміливо можна назвати ексклюзивними: зірковий соліст-валторніст Костянтин Тімохін, естонський диригент Еркі Пехк, оригінальна та концептуальна програма.
Національний камерний ансамбль «Київські солісти»
Соліст – Костянтин Тімохін (валторна)
Диригент – Еркі Пехк (Естонія)
Програма:
Георг Фрідріх Гендель – Інтродукція «Прибуття цариці Савської» з ораторії «Соломон» – Allegro
Йозеф Гайдн – Концерт для валторни з оркестром №1 Ре мажор
Бела Барток – Дивертисмент для струнного оркестру
Жан Франсе – Дивертисмент для валторни і струнних
Артур Онеггер – Симфонія № 2 для струнного оркестру і труби Ре мажор
Костянтин Тімохін, лаурат міжнародних конкурсів, є першим валторністом у Женевському камерному оркестрі та Симфонічному оркестрі Санкт-Галлена, а також Оркестрі опери в Цюріху, на теперішній час обіймає посаду концертмейстера групи валторн у Базельському камерному оркестрі, з яким бере участь у гастрольних турах за участю всесвітньовідомих солістів та диригентів, виступаючи в найбільших концертних залах світу. Також виступає по всьому світі з камерними ансамблями, серед яких Струнний квартет Колорадо (США), Ансамбль Фіделіо та Контршан Женеви, Бароковий ансамбль Йофін Цюріха. Виступав разом із Чечілією Бартолі у програмі «Sacrificium», яка була відзначена нагородою Ґреммі. Як соліст на аутентичних інструментах регулярно виступає з Оркестровим ансамблем Каназава (Японія), «Лє Мюзісьєн дю Лувр» під керівництвом Марка Мінковські (Франція) та «Джардіно Армоніко» (Італія) під керівництвом Джованні Антоніні.
Навчався у Київській середній спеціальній музичній школі імені М.В. Лисенка гри на валторні, скрипці та фортепіано. Згодом продовжив навчання у Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського в Києві та Женевській музичній консерваторії. Там, окрім занять з диригування та камерної музики, опановував майстерність гри на валторні під керівництвом Бруно Шнайдера, отримавши диплом із відзнакою як сольний виконавець. Продовжив освіту в Цюріхській вищій школі музики і театру під керівництвом Девіда Джонсона, яку він з успіхом закінчив, отримавши ще один диплом сольного виконавця. Костянтин пройшов додаткові курси гри на бароковій та натуральній валторні в класі Глена Борлінґа.
Костянтин Тімохін здійснив записи з престижними лейблами, серед яких Sony та Naïve, а також записував музику для багатьох радіостанцій.
Диригент Еркі Пехк закінчив Естонську академію музики в Таллінні в 1993 році по класу фортепіано, хорове диригування та диригування оркестром. Підвищував свою кваліфікацію в Латвийській музичній академії та в Гільдхолдському музичному коледжі Лондона (Guildhall School of Music and Drama). Брав участь в мастер-класах Хіроюкі Івакі (Kirill Kondrashin Masterclass, 1990) і Джона Еліота Гардинера (Mozart Interpretation Courses, 1991).
17 років (1994 – 2011) працював диригентом Естонської національної опери в Таллінні, де провів більш 700 вистав. Був музичним керівником багатьох мюзиклів компанії «Smithbridge Productions» (1998-2008).
В 2000 році заснував свой оркестр в Таллінні – «Оркестр XXI століття». Цей колектив виконує в основному сучасний, але і класичний репертуар естонських і закордонних композиторів. Від 2005 року Еркі Пехк є засновником і художнім керівником міжнародного фестивалю оперної музики «PromFest» в Пярну (Естонія).
З 2010 року – перший запрошений диригент Симфонічного оркестру Національної державної телерадіокомпанії Республіки Білорусь. Запрошений диригент-постановник в Teater Vanemuine (Тарту), Каунаському музичному театрі, Opera de Rennes (Франція), Angers-Nantes Opera (Франція), Theater Erfurt (Німеччина).
Від 2016 року у співпраці з Національним камерним ансамблем “Київські солісти” здійснено десять проектів, у найближчих планах – концерт “NORDIC IMPRESSIONS” («Північні враження») із солісткою Монікою Маттійсен (флейта, Естонія) 26 березня у Національній філармонії України, де прозвучать твори Едварда Гріга (Норвегія), Паллі Паулсон (Ісландія) – світова прем`єра, Хелени Тульве (Естонія) , Кайї Сааріаго (Фінляндія).
«Прибуття цариці Савської» – перша сцена III Акту з ораторії «Соломон» Георга Фрідріха Генделя, прем’єра якої відбулася у лондонському Театрі Ковент-Гарден в 1749 році. «Соломон» – одна з останніх ораторій Генделя, рідко виконується повністю, але її яскрава і жвава інтермедія «Прибуття цариці Савської» є популярною композицією серед поціновувачів музики. Іноді вона використовується під час весільних церемоній англійських королів, а одне з найвизначніших публічних виконань твору відбулося 2012 року під час церемонії відкриття Олімпійських ігор у Лондоні.
У 1761 році Йозефу Гайдну запропонували посаду віце-капельмейстера при дворі князя Пауля Антона Естергазі. Одним з перших написаних у Айзенштадті творів був Концерт для валторни. В період класицизму валторна уособлювала собою свято та радість, тому майже всі музичні твори для валторни написані в мажорних тональностях. Концерт Гайдна також несе в собі позитивну енергію: всі теми в його першій та третій частинах починаються з висхідних мотивів та розвиваються з гумором та винахідливістю, що були так притаманні композитору, а повільна друга частина «Адажіо» навіває відчуття відпочинку на природі…
В 1936 році Бела Барток отримав від Пауля Захера замовлення на Дивертисмент для струнного оркестру, який був закінчений 1939 року на гірському курорті в містечку Саанен. Прем’єра відбулась 11 червня 1940 року з Базельским Камерним оркестром під керівництвом самого Пауля Захера. Ініціали його прізвища eS-A-C-H-E-Re (Міb–Ля-До-Сі-Мі-Ре) було використано на початку твору. У дивертисменті закладено образ кола як страшної м’ясорубки, у ньому автор зазирнув у темне майбутнє Європи і відчув страждання від невідворотності війни.
Контрастом до нього звучить Дивертисмент для валторни Жана Франсе. Його атмосфера вирізняється яскравістю, полиском та приємністю, насичена іронічним французьким смаком. За висловлюванням автора, єдиним призначенням цього твору, як і багатьох інших його композицій, було “зробити приємність”. Ця музика була написана для геніального французького валторніста Даніеля Бурга в 1959 році і мала шалений успіх.
Симфонія №2 була написана Артуром Онеггером на замовлення Пауля Захера після окупації Франції німецькими військами у Другій світовій війні. Вперше була виконана на батьківщині композитора в Базелі 23 січня 1942 року Базельским камерним оркестром під керівнивством самого Пауля Захера, а в червні того ж року виконана в Парижі на концерті в честь 50-річчя автора. Часто цей твір називають Симфонією Спротиву.
Пауль Захер (1906-1999) швейцарський диригент, музичний педагог і меценат, мультимільярдер і колекціонер. На його замовлення було створено більш ніж 200 творів видатними композиторами 20-го століття – Хіндемітом, Мартіну, Стравінським, Бартоком, Бріттеном – і таким чином була написана важлива частина сучасної музичної історії. Перша зустріч зі Стравінським в 1930 році визначила пропагандистську політику Захера – він став провідником неокласицизму .
Пауль Захер був засновником і диригентом кількох оркестрів, зокрема, і Базельського камерного оркестру (1926), в якому Костянтин Тімохін є концертмейстером групи валторн.
Уявіть собі середньовічне королівське полювання: зі зграєю собак, кіньми і, звичайно ж, спеціальними мисливськими сигнальними рогами. Для того щоб звук був голоснішим і сильнішим, ці інструменти вдосконалювали і робили довшими. Згодом, вони досягли таких розмірів, що було неможливо нормально грати, не кажучи вже про пересування з ними, тому майстрам прийшла в голову ідея згорнути трубку в кілька витків. Так, власне, і виникла валторна, яка в перекладі означає «лісовий ріг». Якщо її розпрямити, то вийде труба довжиною близько п’яти метрів!
Триста років минуло з тих пір, як валторна зайняла своє непохитне місце в світовій музичній культурі і є одним з найважливіших інструментів у різних жанрах інструментальної музики.
Багато меломанів вважають, що тембр валторни один з найкрасивіших в оркестрі, її соковитий голос перетворює просту мелодію в силу, яка може заспокоїти хвилювання або поліпшити настрій слухача. Цікаво, що в різних регістрах і динаміці відтінок звуку валторни здатний змінюватися від грубого і напористого, до світлого і співучого – це дозволяє лише одному інструменту передати весь спектр емоцій.
Поетичний характер звучання, її красивий тембр завжди навіювали на композиторів такі проникливі музичні думки, які у виконанні на цьому інструменті не залишають байдужим жодного меломана. Валторна дуже популярна серед голлівудських композиторів. У багатьох фільмах ми можемо почути валторновий звук, наприклад, в епічній фантастичній сазі Д. Лукаса «Зоряні війни».
В 2007 році валторна потрапила до Книги рекордів Гіннеса як один з двох найскладніших музичних інструментів (другим був гобой).
…Зараз у мене два основних інструменти: натуральна і сучасна валторни. Обидві зроблені на замовлення. Сучасна валторна така ж, як і розповсюджені у Європі фабричні інтрументи, на них всі грають. Але моя зроблена на замовлення, аби можна було якнайзручніше грати. Той самий майстер зробив мені копію старовинного інструменту. Я граю на них обох вже 20 років. Це частина мене самого.
…Найвашливіше у житті – завжди сім’я. Відносно професійної сторони, то якось я думав, що хочу робити щось інше і не грав на валторні. Я писав музику, робив перекладення, вивчав диригування…Та саме після цього усвідомив, що грати на валторні – це найкраще, що я можу робити. Це було 11 років назад. Я зробив рік паузи – і після цього все пішло краще і краще…
(із інтерв’ю К.Тімохіна «Львівській газеті» 2018-березень).
